Psalmorum 59
1 In finem, Ne disperdas, David in tituli inscriptionem, quando misit Saul, et custodivit domum eius, ut eum interficeret. Eripe me de inimicis meis Deus meus: et ab insurgentibus in me libera me.
Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
2 Eripe me de operantibus iniquitatem: et de viris sanguinum salva me.
Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
3 Quia ecce ceperunt animam meam: irruerunt in me fortes.
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
4 Neque iniquitas mea, neque peccatum meum Domine: sine iniquitate cucurri, et direxi.
Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
5 Exurge in occursum meum, et vide: et tu Domine Deus virtutum, Deus Israel, Intende ad visitandas omnes gentes: non miserearis omnibus, qui operantur iniquitatem.
І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
6 Convertentur ad vesperam: et famem patientur ut canes, et circuibunt civitatem.
На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
7 Ecce loquentur in ore suo, et gladius in labiis eorum: quoniam quis audivit?
й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
8 Et tu Domine deridebis eos: ad nihilum deduces omnes Gentes.
Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
9 Fortitudinem meam ad te custodiam, quia Deus susceptor meus es:
Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
10 Deus meus misericordia eius præveniet me.
Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
11 Deus ostendet mihi super inimicos meos, ne occidas eos: nequando obliviscantur populi mei. Disperge illos in virtute tua: et depone eos protector meus Domine:
Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
12 Delictum oris eorum, sermonem labiorum ipsorum: et comprehendantur in superbia sua. Et de execratione et mendacio annuntiabuntur
Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
13 in consummatione: in ira consummationis, et non erunt. Et scient quia Deus dominabitur Iacob: et finium terræ.
У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
14 Convertentur ad vesperam, et famem patientur ut canes: et circuibunt civitatem.
А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
15 Ipsi dispergentur ad manducandum: si vero non fuerint saturati, et murmurabunt.
Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
16 Ego autem cantabo fortitudinem tuam: et exultabo mane misericordiam tuam. Quia factus es susceptor meus, et refugium meum, in die tribulationis meæ.
А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
17 Adiutor meus tibi psallam, quia Deus susceptor meus es: Deus meus misericordia mea.
Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
