Psalmorum 56
1 In finem, Pro populo, qui a Sanctis longe factus est, David in tituli inscriptionem, cum tenuerunt eum Allophyli in Geth.
Керівнику хору. На мотив «Голубка в далекій діброві». Міхтам Давидів, коли филистимляни схопили його в Ґаті. Помилуй мене, Боже, бо цькує мене людина, цілий день, нападаючи, тисне на мене.
2 Miserere mei Deus, quoniam conculcavit me homo: tota die impugnans tribulavit me.
Цькують мене супротивники цілий день: багато-бо тих, хто гордовито воює проти мене.
3 Conculcaverunt me inimici mei tota die: quoniam multi bellantes adversum me.
У день страху я на Тебе покладаю надію.
4 Ab altitudine diei timebo: ego vero in te sperabo.
Я сподіваюся на Бога, Чиє слово прославляю, на Бога тільки й не боюся: що зробить мені тілесна [істота]?
5 In Deo laudabo sermones meos, in Deo speravi: non timebo quid faciat mihi caro.
Цілий день мої слова перекручують, усі їхні думки щодо мене – лише зло.
6 Tota die verba mea execrabantur: adversum me omnes cogitationes eorum, in malum.
Вони сперечаються, спостерігають, стежать за моїми кроками, чатують на мою душу.
7 Inhabitabunt et abscondent: ipsi calcaneum meum observabunt. Sicut sustinuerunt animam meam,
Не дай же їм уникнути кари за беззаконня; у гніві, Боже, кинь долілиць народи.
8 pro nihilo salvos facies illos: in ira populos confringes.
О, якби полічив Ти мої поневіряння! Збери мої сльози в посудину, – хіба ж вони не у Твоїй книзі?
9 Deus, vitam meam annunciavi tibi: posuisti lacrymas meas in conspectu tuo, Sicut et in promissione tua:
Тоді вороги мої обернуться назад, коли я покличу Тебе. Через це дізнаюсь я, що Бог зі мною.
10 tunc convertentur inimici mei retrorsum: In quacumque die invocavero te: ecce cognovi quoniam Deus meus es.
На Бога, Чиє слово я прославляю, на Господа, Чиє слово я славлю,
11 In Deo laudabo verbum, in Domino laudabo sermonem: in Deo speravi, non timebo quid faciat mihi homo.
на Бога покладаюсь я, тому не боятимуся: що зробить мені людина?
12 In me sunt Deus vota tua, quæ reddam, laudationes tibi.
На мені, Боже, обітниці, що дав я Тобі, – я виконаю [обіцяні] Тобі жертви подяки.
13 Quoniam eripuisti animam meam de morte, et pedes meos de lapsu: ut placeam coram Deo in lumine viventium.
Бо Ти визволив мою душу від смерті, не дав спіткнутися нозі моїй, щоб я ходив перед Богом у світлі життя.
