Psalmorum 50
1 Psalmus Asaph. Deus deorum Dominus locutus est: et vocavit terram, A solis ortu usque ad occasum:
Псалом Асафів.
2 ex Sion species decoris eius.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Deus manifeste veniet: Deus noster et non silebit. Ignis in conspectu eius exardescet: et in circuitu eius tempestas valida.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Advocabit cælum desursum: et terram discernere populum suum.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Congregate illi sanctos eius: qui ordinant testamentum eius super sacrificia.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 Et annunciabunt cæli iustitiam eius: quoniam Deus iudex est.
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Audi populus meus, et loquar: Israel, et testificabor tibi: Deus, Deus tuus ego sum.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Non in sacrificiis tuis arguam te: holocausta autem tua in conspectu meo sunt semper.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Non accipiam de domo tua vitulos: neque de gregibus tuis hircos.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 Quoniam meæ sunt omnes feræ silvarum, iumenta in montibus et boves.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Cognovi omnia volatilia cæli: et pulchritudo agri mecum est.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Si esuriero, non dicam tibi: meus est enim orbis terræ, et plenitudo eius.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Numquid manducabo carnes taurorum? aut sanguinem hircorum potabo?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Immola Deo sacrificium laudis: et redde Altissimo vota tua.
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 Et invoca me in die tribulationis: eruam te, et honorificabis me.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Peccatori autem dixit Deus: Quare tu enarras iustitias meas, et assumis testamentum meum per os tuum?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Tu vero odisti disciplinam: et proiecisti sermones meos retrorsum:
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Si videbas furem, currebas cum eo: et cum adulteris portionem tuam ponebas.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Os tuum abundavit malitia: et lingua tua concinnabat dolos.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Sedens adversus fratrem tuum loquebaris, et adversus filium matris tuæ ponebas scandalum:
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 hæc fecisti, et tacui. Existimasti inique quod ero tui similis: arguam te, et statuam contra faciem tuam.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Intelligite hæc qui obliviscimini Deum: nequando rapiat, et non sit qui eripiat.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Sacrificium laudis honorificabit me: et illic iter, quo ostendam illi salutare Dei.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
