Psalmorum 38
1 Psalmus David, in rememorationem de Sabbato. Domine ne in furore tuo arguas me, neque in ira tua corripias me.
Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
2 Quoniam sagittæ tuæ infixæ sunt mihi: et confirmasti super me manum tuam.
Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
3 Non est sanitas in carne mea a facie iræ tuæ: non est pax ossibus meis a facie peccatorum meorum.
Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
4 Quoniam iniquitates meæ supergressæ sunt caput meum: et sicut onus grave gravatæ sunt super me.
Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
5 Putruerunt et corruptæ sunt cicatrices meæ, a facie insipientiæ meæ.
Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
6 Miser factus sum, et curvatus sum usque in finem: tota die contristatus ingrediebar.
Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
7 Quoniam lumbi mei impleti sunt illusionibus: et non est sanitas in carne mea.
Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
8 Afflictus sum, et humiliatus sum nimis: rugiebam a gemitu cordis mei.
Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
9 Domine, ante te omne desiderium meum: et gemitus meus a te non est absconditus.
Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
10 Cor meum conturbatum est: dereliquit me virtus mea, et lumen oculorum meorum: et ipsum non est mecum.
Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
11 Amici mei et proximi mei adversum me appropinquaverunt, et steterunt. Et qui iuxta me erant, de longe steterunt: et vim faciebant qui quærebant animam meam.
Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
12 Et qui inquirebant mala mihi, locuti sunt vanitates: et dolos tota die meditabantur.
Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
13 Ego autem tamquam surdus non audiebam: et sicut mutus non aperiens os suum.
А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
14 Et factus sum sicut homo non audiens: et non habens in ore suo redargutiones.
Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
15 Quoniam in te Domine speravi: tu exaudies me Domine Deus meus.
Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
16 Quia dixi: Nequando supergaudeant mihi inimici mei: et dum commoventur pedes mei, super me magna locuti sunt.
Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
17 Quoniam ego in flagella paratus sum: et dolor meus in conspectu meo semper.
Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
18 Quoniam iniquitatem meam annuntiabo: et cogitabo pro peccato meo.
Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
19 Inimici autem mei vivunt, et confirmati sunt super me: et multiplicati sunt qui oderunt me inique.
А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
20 Qui retribuunt mala pro bonis, detrahebant mihi: quoniam sequebar bonitatem.
Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
21 Ne derelinquas me Domine Deus meus: ne discesseris a me.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
22 Intende in adiutorium meum, Domine Deus salutis meæ.
Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
