Psalmorum 37
1 Psalmus ipsi David. Noli æmulari in malignantibus: neque zelaveris facientes iniquitatem.
Давидів.
2 Quoniam tamquam fœnum velociter arescent: et quemadmodum olera herbarum cito decident.
бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
3 Spera in Domino, et fac bonitatem: et inhabita terram, et pasceris in divitiis eius.
Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
4 Delectare in Domino: et dabit tibi petitiones cordis tui.
Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
5 Revela Domino viam tuam, et spera in eo: et ipse faciet.
На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6 Et educet quasi lumen iustitiam tuam: et iudicium tuum tamquam meridiem:
і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
7 subditus esto Domino, et ora eum. Noli æmulari in eo, qui prosperatur in via sua: in homine faciente iniustitias.
Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
8 Desine ab ira, et derelinque furorem: noli æmulari ut maligneris.
Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
9 Quoniam qui malignantur, exterminabuntur: sustinentes autem Dominum, ipsi hereditabunt terram.
бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
10 Et adhuc pusillum, et non erit peccator: et quæres locum eius, et non invenies.
А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
11 Mansueti autem hereditabunt terram, et delectabuntur in multitudine pacis.
а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
12 Observabit peccator iustum: et stridebit super eum dentibus suis.
Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
13 Dominus autem irridebit eum: quoniam prospicit quod veniet dies eius.
та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
14 Gladium evaginaverunt peccatores: intenderunt arcum suum. Ut deiiciant pauperem et inopem: ut trucident rectos corde.
Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
15 Gladius eorum intret in corda ipsorum: et arcus eorum confringatur.
та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
16 Melius est modicum iusto, super divitias peccatorum multas.
Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17 Quoniam brachia peccatorum conterentur: confirmat autem iustos Dominus.
бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
18 Novit Dominus dies immaculatorum: et hereditas eorum in æternum erit.
Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19 Non confundentur in tempore malo, et in diebus famis saturabuntur:
за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
20 quia peccatores peribunt. Inimici vero Domini mox ut honorificati fuerint et exaltati: deficientes, quemadmodum fumus deficient.
Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
21 Mutuabitur peccator, et non solvet: iustus autem miseretur et tribuet.
Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
22 Quia benedicentes ei hereditabunt terram: maledicentes autem ei disperibunt.
бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
23 Apud Dominum gressus hominis dirigentur: et viam eius volet.
Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24 Cum ceciderit, non collidetur: quia Dominus supponit manum suam.
коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
25 Iunior fui, etenim senui: et non vidi iustum derelictum, nec semen eius quærens panem.
Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 Tota die miseretur et commodat: et semen illius in benedictione erit.
Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
27 Declina a malo, et fac bonum: et inhabita in sæculum sæculi.
Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28 Quia Dominus amat iudicium, et non derelinquet sanctos suos: in æternum conservabuntur. Iniusti punientur: et semen impiorum peribit.
Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
29 Iusti autem hereditabunt terram: et inhabitabunt in sæculum sæculi super eam.
Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30 Os iusti meditabitur sapientiam, et lingua eius loquetur iudicium.
Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31 Lex Dei eius in corde ipsius: et non supplantabuntur gressus eius.
Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
32 Considerat peccator iustum: et quærit mortificare eum.
А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
33 Dominus autem non derelinquet eum in manibus eius: nec damnabit eum cum iudicabitur illi.
та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
34 Expecta Dominum, et custodi viam eius: et exaltabit te ut hereditate capias terram: cum perierint peccatores videbis.
Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
35 Vidi impium superexaltatum, et elevatum sicut cedros Libani.
Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
36 Et transivi, et ecce non erat: et quæsivi eum, et non est inventus locus eius.
та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
37 Custodi innocentiam, et vide æquitatem: quoniam sunt reliquiæ homini pacifico.
Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
38 Iniusti autem disperibunt simul: reliquiæ impiorum interibunt.
переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
39 Salus autem iustorum a Domino: et protector eorum in tempore tribulationis.
А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
40 Et adiuvabit eos Dominus, et liberabit eos: et eruet eos a peccatoribus, et salvabit eos: quia speraverunt in eo.
і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
