Psalmorum 22
1 In finem, pro susceptione matutina, Psalmus David. Deus, Deus meus, respice in me: quare me dereliquisti? longe a salute mea verba delictorum meorum.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Deus meus clamabo per diem, et non exaudies: et nocte, et non ad insipientiam mihi.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Tu autem in sancto habitas, Laus Israel.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 In te speraverunt patres nostri: speraverunt, et liberasti eos.
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Ad te clamaverunt, et salvi facti sunt: in te speraverunt, et non sunt confusi.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 Ego autem sum vermis, et non homo: opprobrium hominum, et abiectio plebis.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 Omnes videntes me, deriserunt me: locuti sunt labiis, et moverunt caput.
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 Speravit in Domino, eripiat eum: salvum faciat eum, quoniam vult eum.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 Quoniam tu es, qui extraxisti me de ventre: spes mea ab uberibus matris meæ.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 In te proiectus sum ex utero: de ventre matris meæ Deus meus es tu,
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 ne discesseris a me: Quoniam tribulatio proxima est: quoniam non est qui adiuvet.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Circumdederunt me vituli multi: tauri pingues obsederunt me.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 Aperuerunt super me os suum, sicut leo rapiens et rugiens.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Sicut aqua effusus sum: et dispersa sunt omnia ossa mea. Factum est cor meum tamquam cera liquescens in medio ventris mei.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Aruit tamquam testa virtus mea, et lingua mea adhæsit faucibus meis: et in pulverem mortis deduxisti me.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 Quoniam circumdederunt me canes multi: concilium malignantium obsedit me. Foderunt manus meas et pedes meos:
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 dinumeraverunt omnia ossa mea. Ipsi vero consideraverunt et inspexerunt me:
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 diviserunt sibi vestimenta mea, et super vestem meam miserunt sortem.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 Tu autem Domine ne elongaveris auxilium tuum a me: ad defensionem meam conspice.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Erue a framea Deus animam meam: et de manu canis unicam meam:
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Salva me ex ore leonis: et a cornibus unicornium humilitatem meam.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Narrabo nomen tuum fratribus meis: in medio ecclesiæ laudabo te.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Qui timetis Dominum laudate eum: universum semen Iacob glorificate eum:
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 Timeat eum omne semen Israel: quoniam non sprevit, neque despexit deprecationem pauperis: Nec avertit faciem suam a me: et cum clamarem ad eum exaudivit me.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 Apud te laus mea in ecclesia magna: vota mea reddam in conspectu timentium eum.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 Edent pauperes, et saturabuntur: et laudabunt Dominum qui requirunt eum: vivent corda eorum in sæculum sæculi.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 Reminiscentur et convertentur ad Dominum universi fines terræ: Et adorabunt in conspectu eius universæ familiæ Gentium.
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 Quoniam Domini est regnum: et ipse dominabitur Gentium.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Manducaverunt et adoraverunt omnes pingues terræ: in conspectu eius cadent omnes qui descendunt in terram.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 Et anima mea illi vivet: et semen meum serviet ipsi.
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 Annunciabitur Domino generatio ventura: et annunciabunt cæli iustitiam eius populo qui nascetur, quem fecit Dominus.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
