Proverbiorum 30
1 Verba Congregantis filii Vomentis. Visio, quam locutus est vir, cum quo est Deus, et qui Deo secum morante confortatus, ait:
Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Stultissimus sum virorum, et sapientia hominum non est mecum.
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 Non didici sapientiam, et non novi scientiam sanctorum.
і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Quis ascendit in cælum atque descendit? quis continuit spiritum in manibus suis? quis colligavit aquas quasi in vestimento? quis suscitavit omnes terminos terræ? quod nomen est eius, et quod nomen filii eius, si nosti?
Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Omnis sermo Dei ignitus, clypeus est sperantibus in se:
Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 ne addas quidquam verbis illius, et arguaris inveniarisque mendax.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Duo rogavi te, ne deneges mihi antequam moriar.
Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 Vanitatem, et verba mendacia longe fac a me. Mendicitatem, et divitias ne dederis mihi: tribue tantum victui meo necessaria:
віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 ne forte satiatus illiciar ad negandum, et dicam: Quis est Dominus? aut egestate compulsus furer, et periurem nomen Dei mei.
щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
10 Ne accuses servum ad dominum suum, ne forte maledicat tibi, et corruas.
Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Generatio, quæ patri suo maledicit, et quæ matri suæ non benedicit.
Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
12 Generatio, quæ sibi munda videtur, et tamen non est lota a sordibus suis.
покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
13 Generatio, cuius excelsi sunt oculi, et palpebræ eius in alta surrectæ.
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
14 Generatio, quæ pro dentibus gladios habet, et commandit molaribus suis, ut comedat inopes de terra, et pauperes ex hominibus.
Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 Sanguisugæ duæ sunt filiæ, dicentes: Affer, Affer. Tria sunt insaturabilia, et quartum, quod numquam dicit: Sufficit.
Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
16 Infernus, et os vulvæ, et terra, quæ non satiatur aqua: ignis vero numquam dicit: Sufficit. (Sheol h7585)
шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“огонь! (Sheol h7585)
17 Oculum, qui subsannat patrem, et qui despicit partum matris suæ, effodiant eum corvi de torrentibus, et comedant eum filii aquilæ.
Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Tria sunt difficilia mihi, et quartum penitus ignoro:
Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 Viam aquilæ in cælo, viam colubri super petram, viam navis in medio mari, et viam viri in adolescentia.
дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
20 Talis est et via mulieris adulteræ, quæ comedit, et tergens os suum dicit: Non sum operata malum.
Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Per tria movetur terra, et quartum non potest sustinere:
Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
22 Per servum cum regnaverit: per stultum cum saturatus fuerit cibo:
під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 per odiosam mulierem cum in matrimonio fuerit assumpta: et per ancillam cum fuerit heres dominæ suæ.
під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
24 Quatuor sunt minima terræ, et ipsa sunt sapientiora sapientibus.
Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
25 Formicæ, populus infirmus, qui præparat in messe cibum sibi:
мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 lepusculus, plebs invalida, qui collocat in petra cubile suum:
борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 regem locusta non habet, et egreditur universa per turmas suas:
немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 stellio manibus nititur, et moratur in ædibus regis.
паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
29 Tria sunt, quæ bene gradiuntur, et quartum, quod incedit feliciter:
Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
30 Leo fortissimus bestiarum, ad nullius pavebit occursum:
лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
31 gallus succinctus lumbos: et aries: nec est rex, qui resistat ei.
осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
32 Est qui stultus apparuit postquam elevatus est in sublime: si enim intellexisset, ori suo imposuisset manum.
Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 Qui autem fortiter premit ubera ad eliciendum lac, exprimit butyrum: et qui vehementer emungit, elicit sanguinem: et qui provocat iras, producit discordias.
Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
