Proverbiorum 10
1 Filius sapiens lætificat patrem: filius vero stultus mœstitia est matris suæ.
Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його.
2 Nil proderunt thesauri impietatis: iustitia vero liberabit a morte.
Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визво́лює.
3 Non affliget Dominus fame animam iusti, et insidias impiorum subvertet.
Не допустить Господь голодува́ти душу праведного, а набу́ток безбожників згине.
4 Egestatem operata est manus remissa: manus autem fortium divitias parat. Qui nititur mendaciis, hic pascit ventos: idem autem ipse sequitur aves volantes.
Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.
5 Qui congregat in messe, filius sapiens est: qui autem stertit æstate, filius confusionis.
Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.
6 Benedictio Domini super caput iusti: os autem impiorum operit iniquitas.
Благослове́нства на голову праведного, а уста безбожним прикриє наси́льство.
7 Memoria iusti cum laudibus: et nomen impiorum putrescet.
Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
8 Sapiens corde præcepta suscipit: stultus cæditur labiis.
Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́.
9 Qui ambulat simpliciter, ambulat confidenter: qui autem depravat vias suas, manifestus erit.
Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.
10 Qui annuit oculo, dabit dolorem: et stultus labiis verberabitur.
Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́.
11 Vena vitæ, os iusti: et os impiorum operit iniquitatem.
Уста праведного — то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
12 Odium suscitat rixas: et universa delicta operit charitas.
Нена́висть побуджує сва́рки, а любов покриває всі ви́ни.
13 In labiis sapientis invenitur sapientia: et virga in dorso eius qui indiget corde.
В устах розумного мудрість знахо́диться, а різка — на спину безтя́много.
14 Sapientes abscondunt scientiam: os autem stulti confusioni proximum est.
Прихо́вують мудрі знання́, а уста нерозумного — близькі́ до загибелі.
15 Substantia divitis, urbs fortitudinis eius: pavor pauperum, egestas eorum.
Маєток багатого — місто тверди́нне його, поги́біль убогих — їхні зли́дні.
16 Opus iusti ad vitam: fructus autem impii ad peccatum.
Дорібок праведного — на життя, прибу́ток безбожного — в гріх.
17 Via vitæ, custodienti disciplinam: qui autem increpationes relinquit, errat.
Хто напу́чування стереже́ — той на сте́жці життя, а хто нехту́є карта́ння, той блу́дить.
18 Abscondunt odium labia mendacia: qui profert contumeliam, insipiens est.
Хто нена́висть ховає, в того губи брехли́ві, а хто на́клепи ширить, той дурнове́рхий.
19 In multiloquio non deerit peccatum: qui autem moderatur labia sua prudentissimus est.
Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губи свої, той розумний.
20 Argentum electum, lingua iusti: cor autem impiorum pro nihilo.
Язик праведного — то добі́рне срібло́, а розум безбожних — мізе́рний.
21 Labia iusti erudiunt plurimos: qui autem indocti sunt, in cordis egestate morientur.
Пасу́ть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з неро́зуму.
22 Benedictio Domini divites facit, nec sociabitur eis afflictio.
Благослове́ння Господнє — воно збагачає, і сму́тку воно не прино́сить з собою.
23 Quasi per risum stultus operatur scelus: sapientia autem est viro prudentia.
Нешляхе́тне робити — заба́ва неві́гласа, а мудрість — люди́ні розумній.
24 Quod timet impius, veniet super eum: desiderium suum iustus dabitur.
Чого нечести́вий боїться, те при́йде на нього, а пра́гнення праведних спо́вняться.
25 Quasi tempestas transiens non erit impius: iustus autem quasi fundamentum sempiternum.
Як буря, яка пронесе́ться, то й гине безбожний, а праведний має дові́чну осно́ву.
26 Sicut acetum dentibus, et fumus oculis, sic piger his, qui miserunt eum.
Як о́цет зубам, і як дим для оче́й, так лінивий для тих, хто його посилає.
27 Timor Domini apponet dies: et anni impiorum breviabuntur.
Страх Господній примножує днів, а ро́ки безбожних вкоро́тяться.
28 Expectatio iustorum lætitia: spes autem impiorum peribit.
Сподіва́ння для праведних — радість, а наді́я безбожних загине.
29 Fortitudo simplicis via Domini: et pavor his, qui operantur malum.
Дорога Господня — тверди́ня неви́нним, а заги́біль — злочинцям.
30 Iustus in æternum non commovebitur: impii autem non habitabunt super terram.
Повік праведний не захита́ється, а безбожники не поживуть на землі.
31 Os iusti parturiet sapientiam: lingua pravorum peribit.
Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
32 Labia iusti considerant placita: et os impiorum perversa.
Уста праведного уподо́бання знають, а уста безбожних — лука́вство.
