Marcum 5
1 Et venerunt trans fretum maris in regionem Gerasenorum.
І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2 Et exeunti ei de navi, statim occurrit de monumentis homo in spiritu immundo,
І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3 qui domicilium habebat in monumentis, et neque catenis iam quisquam poterat eum ligare:
що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:
4 quoniam sæpe compedibus et catenis vinctus, dirupisset catenas, et compedes comminuisset, et nemo poterat eum domare.
часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.
5 Et semper die ac nocte in monumentis, et in montibus erat, clamans, et concidens se lapidibus.
І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6 Videns autem Iesum a longe, cucurrit, et adoravit eum:
Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7 et clamans voce magna dixit: Quid mihi, et tibi, Iesu Fili Dei altissimi? Adiuro te per Deum, ne me torqueas.
і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8 Dicebat enim illi: Exi spiritus immunde ab homine.
(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9 Et interrogabat eum: Quod tibi nomen est? Et dicit ei: Legio mihi nomen est, quia multi sumus.
І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10 Et deprecabatur eum multum, ne se expelleret extra regionem.
І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11 Erat autem ibi circa montem grex porcorum magnus, pascens.
Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12 Et deprecabantur eum spiritus, dicentes: Mitte nos in porcos ut in eos introeamus.
І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13 Et concessit eis statim Iesus. Et exeuntes spiritus immundi introierunt in porcos: et magno impetu grex præcipitatus est in mare ad duo millia, et suffocati sunt in mari.
І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві, ) та й потонули в морі.
14 Qui autem pascebant eos, fugerunt, et nunciaverunt in civitatem, et in agros. Et egressi sunt videre quid esset factum:
А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15 et veniunt ad Iesum: et vident illum, qui a dæmonio vexabatur, sedentem, vestitum, et sanæ mentis, et timuerunt.
І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16 Et narraverunt illis, qui viderant, qualiter factum esset ei, qui dæmonium habuerat, et de porcis.
І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.
17 Et rogare cœperunt eum ut discederet de finibus eorum.
І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18 Cumque ascenderet navim, cœpit illum deprecari, qui a dæmonio vexatus fuerat, ut esset cum illo,
І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19 et non admisit eum, sed ait illi: Vade in domum tuam ad tuos, et annuncia illis quanta tibi Dominus fecerit, et misertus sit tui.
Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20 Et abiit, et cœpit prædicare in Decapoli, quanta sibi fecisset Iesus: et omnes mirabantur.
І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.
21 Et cum transcendisset Iesus in navi rursum trans fretum, convenit turba multa ad eum, et erat circa mare.
А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22 Et venit quidam de archisynagogis nomine Iairus: et videns eum, procidit ad pedes eius,
І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23 et deprecabatur eum multum, dicens: Quoniam filia mea in extremis est, Veni, impone manum super eam, ut salva sit, et vivat.
і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24 Et abiit cum illo, et sequebatur eum turba multa, et comprimebant eum.
І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25 Et mulier, quæ erat in profluvio sanguinis annis duodecim,
Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26 et fuerat multa perpessa a compluribus medicis: et erogaverat omnia sua, nec quidquam profecerat, sed magis deterius habebat:
і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,
27 cum audisset de Iesu, venit in turba retro, et tetigit vestimentum eius:
почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28 dicebat enim: Quia si vel vestimentum eius tetigero, salva ero.
Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29 Et confestim siccatus est fons sanguinis eius: et sensit corpore quia sanata esset a plaga.
І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.
30 Et statim Iesus in semetipso cognoscens virtutem, quæ exierat de illo, conversus ad turbam, aiebat: Quis tetigit vestimenta mea?
І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31 Et dicebant ei discipuli sui: Vides turbam comprimentem te, et dicis: Quis me tetigit?
І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32 Et circumspiciebat videre eam, quæ hoc fecerat.
І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33 Mulier vero timens et tremens, sciens quod factum esset in se, venit et procidit ante eum, et dixit ei omnem veritatem.
Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34 Ille autem dixit ei: Filia, fides tua te salvam fecit: vade in pace, et esto sana a plaga tua.
Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35 Adhuc eo loquente, veniunt ab archisynagogo, dicentes: Quia filia tua mortua est: quid ultra vexas Magistrum?
Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36 Iesus autem audito verbo, quod dicebatur, ait archisynagogo: Noli timere: tantummodo crede.
Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37 Et non admisit quemquam se sequi nisi Petrum, et Iacobum, et Ioannem fratrem Iacobi.
І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38 Et veniunt in domum archisynagogi, et videt tumultum, et flentes, et eiulantes multum.
І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39 Et ingressus, ait illis: Quid turbamini, et ploratis? puella non est mortua, sed dormit.
І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40 Et irridebant eum. Ipse vero eiectis omnibus assumit patrem, et matrem puellæ, et qui secum erant, et ingreditur ubi puella erat iacens.
І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.
41 Et tenens manum puellæ, ait illi: Talitha cumi, quod est interpretatum: Puella (tibi dico) surge.
Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.
42 Et confestim surrexit puella, et ambulabat: erat autem annorum duodecim: et obstupuerunt stupore magno.
І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43 Et præcepit illis vehementer ut nemo id sciret: et dixit dari illi manducare.
І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
