Lucam 17

1 Et ait ad discipulos suos: Impossibile est ut non veniant scandala: væ autem illi, per quem veniunt.

Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

2 Utilius est illi si lapis molaris imponatur circa collum eius, et proiiciatur in mare, quam ut scandalizet unum de pusillis istis.

Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

3 Attendite vobis: Si peccaverit in te frater tuus, increpa illum: et si pœnitentiam egerit, dimitte illi.

Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому.

4 Et si septies in die peccaverit in te, et septies in die conversus fuerit ad te, dicens: Pœnitet me, dimitte illi.

І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

5 Et dixerunt Apostoli Domino: Adauge nobis fidem.

І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

6 Dixit autem Dominus: Si habueritis fidem, sicut granum sinapis, dicetis huic arbori moro: Eradicare, et transplantare in mare, et obediet vobis.

Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

7 Quis autem vestrum habens servum arantem aut pascentem, qui regresso de agro dicat illi: Statim transi, recumbe:

Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

8 et non dicat ei: Para quod cœnem, et præcinge te, et ministra mihi donec manducem et bibam, et post hæc tu manducabis, et bibes?

А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

9 Numquid gratiam habet servo illi, quia fecit quæ ei imperaverat?

Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

10 Non puto. Sic et vos cum feceritis omnia, quæ præcepta sunt vobis, dicite: Servi inutiles sumus: quod debuimus facere, fecimus.

Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.

11 Et factum est, dum iret in Ierusalem, transibat per mediam Samariam, et Galilæam.

І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї,

12 Et cum ingrederetur quoddam castellum, occurrerunt ei decem viri leprosi, qui steterunt a longe:

і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

13 et levaverunt vocem, dicentes: Iesu Præceptor, miserere nostri.

І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

14 Quos ut vidit, dixit: Ite, ostendite vos sacerdotibus. Et factum est, dum irent, mundati sunt.

І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

15 Unus autem ex illis, ut vidit quia mundatus est, regressus est, cum magna voce magnificans Deum,

Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

16 et cecidit in faciem ante pedes eius, gratias agens: et hic erat Samaritanus.

і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

17 Respondens autem Iesus, dixit: Nonne decem mundati sunt? et novem ubi sunt?

Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

18 Non est inventus qui rediret, et daret gloriam Deo, nisi hic alienigena?

Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

19 Et ait illi: Surge, vade: quia fides tua te salvum fecit.

І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

20 Interrogatus autem a Pharisæis: Quando venit regnum Dei? respondens eis, dixit: Non venit regnum Dei cum observatione:

Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

21 neque dicent: Ecce hic, aut ecce illic. Ecce enim regnum Dei intra vos est.

анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

22 Et ait ad discipulos suos: Venient dies quando desideretis videre unum diem Filii hominis, et non videbitis.

Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите.

23 Et dicent vobis: Ecce hic, et ecce illic. Nolite ire, neque sectemini:

І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь.

24 nam, sicut fulgur coruscans de sub cælo in ea, quæ sub cælo sunt, fulget: ita erit Filius hominis in die sua.

Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

25 Primum autem oportet illum multa pati, et reprobari a generatione hac.

Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей.

26 Et sicut factum est in diebus Noe, ita erit et in diebus Filii hominis.

І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого.

27 Edebant, et bibebant: uxores ducebant, et dabantur ad nuptias, usque in diem, qua intravit Noe in arcam: et venit diluvium, et perdidit omnes.

Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх.

28 Similiter sicut factum est in diebus Lot: Edebant, et bibebant: emebant, et vendebant: plantabant, et ædificabant:

Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

29 qua die autem exiit Lot a Sodomis, pluit ignem, et sulphur de cælo, et omnes perdidit:

которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх.

30 secundum hæc erit qua die Filius hominis revelabitur.

Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

31 In illa hora qui fuerit in tecto, et vasa eius in domo, ne descendat tollere illa: et qui in agro, similiter non redeat retro.

Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

32 Memores estote uxoris Lot.

Спогадайте Лотову жінку.

33 Quicumque quæsierit animam suam salvam facere, perdet illam: et quicumque perdiderit illam, vivificabit eam.

Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

34 Dico vobis: in illa nocte erunt duo in lecto uno: unus assumetur, et alter relinquetur:

Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

35 duæ erunt molentes in unum: una assumetur, et altera relinquetur: duo in agro: unus assumetur, et alter relinquetur.

Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

36 Respondentes dicunt illi: Ubi Domine?

Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

37 Qui dixit illis: Ubicumque fuerit corpus, illuc congregabuntur et aquilæ.

І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.