Lucam 1
1 Quoniam quidem multi conati sunt ordinare narrationem, quæ in nobis completæ sunt, rerum:
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2 sicut tradiderunt nobis, qui ab initio ipsi viderunt, et ministri fuerunt sermonis:
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 visum est et mihi, assecuto omnia a principio diligenter, ex ordine tibi scribere, optime Theophile,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 ut cognoscas eorum verborum, de quibus eruditus es, veritatem.
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5 Fuit in diebus Herodis, regis Iudææ, sacerdos quidam nomine Zacharias de vice Abia, et uxor illius de filiabus Aaron, et nomen eius Elisabeth.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6 Erant autem iusti ambo ante Deum, incedentes in omnibus mandatis, et iustificationibus Domini sine querela:
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7 Et non erat illis filius eo quod esset Elisabeth sterilis, et ambo processissent in diebus suis.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8 Factum est autem, cum sacerdotio fungeretur in ordine vicis suæ ante Deum,
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9 secundum consuetudinem sacerdotii, sorte exiit ut incensum poneret, ingressus in templum Domini:
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10 et omnis multitudo populi erat orans foris hora incensi.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11 Apparuit autem illi Angelus Domini, stans a dextris altaris incensi.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12 Et Zacharias turbatus est videns, et timor irruit super eum.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13 Ait autem ad illum Angelus: Ne timeas Zacharia, quoniam exaudita est deprecatio tua: et uxor tua Elisabeth pariet tibi filium, et vocabis nomen eius Ioannem:
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14 et erit gaudium tibi, et exultatio, et multi in nativitate eius gaudebunt:
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15 erit enim magnus coram Domino: et vinum, et siceram non bibet, et Spiritu Sancto replebitur adhuc ex utero matris suæ:
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16 et multos filiorum Israel convertet ad Dominum Deum ipsorum:
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17 et ipse præcedet ante illum in spiritu, et virtute Eliæ: ut convertat corda patrum in filios, et incredulos ad prudentiam iustorum, parare Domino plebem perfectam.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18 Et dixit Zacharias ad Angelum: Unde hoc sciam? Ego enim sum senex, et uxor mea processit in diebus suis.
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19 Et respondens Angelus dixit ei: Ego sum Gabriel, qui asto ante Deum: et missus sum loqui ad te, et hæc tibi evangelizare.
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20 Et ecce eris tacens, et non poteris loqui usque in diem, quo hæc fiant, pro eo quod non credidisti verbis meis, quæ implebuntur in tempore suo.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21 Et erat plebs expectans Zachariam: et mirabantur quod tardaret ipse in templo.
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22 Egressus autem non poterat loqui ad illos, et cognoverunt quod visionem vidisset in templo. Et ipse erat innuens illis, et permansit mutus.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23 Et factum est, ut impleti sunt dies officii eius abiit in domum suam:
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 post hos autem dies concepit Elisabeth uxor eius, et occultabat se mensibus quinque, dicens:
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 Quia sic fecit mihi Dominus in diebus, quibus respexit auferre opprobrium meum inter homines.
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 In mense autem sexto, missus est Angelus Gabriel a Deo in civitatem Galilææ, cui nomen Nazareth,
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 ad Virginem desponsatam viro, cui nomen erat Ioseph, de domo David, et nomen virginis Maria.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 Et ingressus Angelus ad eam dixit: Ave gratia plena: Dominus tecum: Benedicta tu in mulieribus.
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 Quæ cum audisset, turbata est in sermone eius, et cogitabat qualis esset ista salutatio.
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 Et ait Angelus ei: Ne timeas Maria, invenisti enim gratiam apud Deum.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31 Ecce concipies in utero, et paries filium, et vocabis nomen eius IESUM.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 Hic erit magnus, et Filius Altissimi vocabitur, et dabit illi Dominus Deus sedem David patris eius:
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
34 Dixit autem Maria ad Angelum: Quomodo fiet istud, quoniam virum non cognosco?
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 Et respondens Angelus dixit ei: Spiritus Sanctus superveniet in te, et virtus Altissimi obumbrabit tibi. Ideoque et quod nascetur ex te Sanctum, vocabitur Filius Dei.
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 Et ecce Elisabeth cognata tua, et ipsa concepit filium in senectute sua: et hic mensis sextus est illi, quæ vocatur sterilis:
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 quia non erit impossibile apud Deum omne verbum.
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 Dixit autem Maria: Ecce ancilla Domini, fiat mihi secundum verbum tuum. Et discessit ab illa Angelus.
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
39 Exurgens autem Maria in diebus illis abiit in montana cum festinatione, in civitatem Iuda:
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 Et intravit in domum Zachariæ, et salutavit Elisabeth.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41 Et factum est, ut audivit salutationem Mariæ Elisabeth, exultavit infans in utero eius, et repleta est Spiritu Sancto Elisabeth:
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 et exclamavit voce magna, et dixit: Benedicta tu inter mulieres, et benedictus fructus ventris tui.
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 Et unde hoc mihi ut veniat mater Domini mei ad me?
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Ecce enim ut facta est vox salutationis tuæ in auribus meis, exultavit in gaudio infans in utero meo.
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 Et beata, quæ credidisti, quoniam perficientur ea, quæ dicta sunt tibi a Domino.
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 Et ait Maria: Magnificat anima mea Dominum:
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 et exultavit spiritus meus in Deo salutari meo.
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 Quia respexit humilitatem ancillæ suæ: ecce enim ex hoc beatam me dicent omnes generationes.
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 Quia fecit mihi magna qui potens est: et sanctum nomen eius.
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 Et misericordia eius a progenie in progenies timentibus eum.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 Fecit potentiam in brachio suo: dispersit superbos mente cordis sui.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 Deposuit potentes de sede, et exaltavit humiles.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 Esurientes implevit bonis: et divites dimisit inanes.
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 Suscepit Israel puerum suum, recordatus misericordiæ suæ.
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
56 Mansit autem Maria cum illa quasi mensibus tribus: et reversa est in domum suam.
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 Elisabeth autem impletum est tempus pariendi, et peperit filium.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 Et audierunt vicini, et cognati eius quia magnificavit Dominus misericordiam suam cum illa, et congratulabantur ei.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 Et factum est in die octavo, venerunt circumcidere puerum, et vocabant eum nomine patris sui Zachariam.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 Et respondens mater eius, dixit: Nequaquam, sed vocabitur Ioannes.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 Et dixerunt ad illam: Quia nemo est in cognatione tua, qui vocetur hoc nomine.
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 Innuebant autem patri eius, quem vellet vocari eum.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 Et postulans pugillarem scripsit, dicens: Ioannes est nomen eius. Et mirati sunt universi.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 Apertum est autem illico os eius, et lingua eius, et loquebatur benedicens Deum.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 Et factus est timor super omnes vicinos eorum: et super omnia montana Iudææ divulgabantur omnia verba hæc:
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 et posuerunt omnes, qui audierant in corde suo, dicentes: Quis, putas, puer iste erit? Etenim manus Domini erat cum illo.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
67 Et Zacharias pater eius repletus est Spiritu Sancto: et prophetavit, dicens:
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 Benedictus Dominus Deus Israel, quia visitavit, et fecit redemptionem plebis suæ:
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 Et erexit cornu salutis nobis: in domo David pueri sui.
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
71 Salutem ex inimicis nostris, et de manu omnium, qui oderunt nos:
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 Ad faciendam misericordiam cum patribus nostris: et memorari testamenti sui sancti.
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 Iusiurandum, quod iuravit ad Abraham patrem nostrum, daturum se nobis:
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 Ut sine timore, de manu inimicorum nostrorum liberati, serviamus illi.
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 In sanctitate, et iustitia coram ipso, omnibus diebus nostris.
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 Et tu puer, propheta Altissimi vocaberis: præibis enim ante faciem Domini parare vias eius:
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 Ad dandam scientiam salutis plebi eius: in remissionem peccatorum eorum:
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 Per viscera misericordiæ Dei nostri: in quibus visitavit nos, oriens ex alto:
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 Illuminare his, qui in tenebris, et in umbra mortis sedent: ad dirigendos pedes nostros in viam pacis.
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 Puer autem crescebat, et confortabatur spiritu: et erat in desertis usque in diem ostensionis suæ ad Israel.
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
