Iacobi 2
1 Fratres mei, nolite in personarum acceptione habere fidem Domini nostri Iesu Christi gloriæ.
Брати́ мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.
2 Etenim si introierit in conventum vestrum vir aureum annulum habens in veste candida, introierit autem et pauper in sordido habitu,
Бо коли до вашого зібра́ння ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й біда́р у вбогім вбранні́,
3 et intendatis in eum, qui indutus est veste præclara, et dixeritis ei: Tu sede hic bene: pauperi autem dicatis: Tu sta illic; aut: Sede sub scabello pedum meorum:
і ви поглянете на то́го, хто в шаті блискучій, і скажете йому: „Ти сідай вигі́дно отут, “а бідаре́ві прокажете: „Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм“,
4 nonne iudicatis apud vosmetipsos, et facti estis iudices cogitationum iniquarum?
то чи не стало між вами поді́лення, і не стали ви злоду́мними суддями?
5 Audite fratres mei dilectissimi, nonne Deus elegit pauperes in hoc mundo, divites in fide, et heredes regni, quod repromisit Deus diligentibus se?
Послухайте, мої брати любі, — чи ж не вибрав Бог бідарі́в цього світу за багатих вірою й за спадкоє́мців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?
6 Vos autem exhonorastis pauperem. Nonne divites per potentiam opprimunt vos, et ipsi trahunt vos ad iudicia?
А ви бідаря́ зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди́?
7 Nonne ipsi blasphemant bonum nomen, quod invocatum est super vos?
Хіба не вони зневажають те добре ім'я́, що ви ним називаєтесь?
8 Si tamen legem perficitis regalem secundum Scripturas: Diliges proximum tuum sicut teipsum: bene facitis:
Коли ви Зако́на Царсько́го виконуєте, за Писа́нням: „Люби свого ближнього, як самого себе“, то ви робите добре.
9 si autem personas accipitis, peccatum operamini, redarguti a lege quasi transgressores:
Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Зако́н удоводнює, що ви винуватці.
10 Quicumque autem totam legem servaverit, offendat autem in uno, factus est omnium reus.
Бо хто всього Зако́на виконує, а згрішить в одно́му, той винним у всьому стає.
11 Qui enim dixit, Non mœchaberis, dixit et, Non occides. Quod si non mœchaberis, occides autem, factus es transgressor legis.
Бо Той, Хто сказав: „Не чини перелю́бства“, також наказав: „Не вбивай“. А хоч ти перелю́бства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Зако́ну.
12 Sic loquimini, et sic facite sicut per legem libertatis incipientes iudicari.
Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені зако́ном волі.
13 Iudicium enim sine misericordia illi, qui non fecit misericordiam: superexaltat autem misericordia iudicium.
Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.
14 Quid proderit fratres mei si fidem quis dicat se habere, opera autem non habeat? Numquid poterit fides salvare eum?
Яка ко́ристь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
15 Si autem frater, et soror nudi sint, et indigeant victu quotidiano,
Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного по́корму,
16 dicat autem aliquis ex vobis illis: Ite in pace, calefacimini et saturamini: non dederitis autem eis, quæ necessaria sunt corpori, quid proderit?
а хтонебудь із вас до них скаже: „Ідіть з миром, грійтесь та їжте“, та не дасть їм потрібного тілу, — що ж то поможе?
17 Sic et fides, si non habeat opera, mortua est in semetipsa.
Так само й віра, коли діл не має, — ме́ртва в собі!
18 Sed dicet quis: Tu fidem habes, et ego opera habeo. Ostende mihi fidem tuam sine operibus: et ego ostendam tibi ex operibus fidem meam.
Але скаже хтоне́будь: „Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх“.
19 Tu credis quoniam unus est Deus: Bene facis: et dæmones credunt, et contremiscunt.
Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й де́мони вірують, — і тремтять.
20 Vis autem scire o homo inanis, quoniam fides sine operibus mortua est?
Чи хочеш ти знати, о марна́ люди́но, що віра без діл — ме́ртва?
21 Abraham pater noster nonne ex operibus iustificatus est, offerens Isaac filium suum super altare?
Авраам, отець наш, — чи він не з діл виправданий був, як поклав був на же́ртівника свого сина Ісака?
22 Vides quoniam fides cooperabatur operibus illius: et ex operibus fides consummata est?
Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдоскона́лилась віра із діл?
23 Et suppleta est Scriptura, dicens: Credidit Abraham Deo, et reputatum est illi ad iustitiam, et amicus Dei appellatus est.
І зді́йснилося Писа́ння, що каже: „Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був на́званий він другом Божим“.
24 Videtis quoniam ex operibus iustificatur homo, et non ex fide tantum?
Отож, чи ви бачите, що люди́на виправдується від діл, а не тільки від віри?
25 Similiter et Rahab meretrix, nonne ex operibus iustificata est, suscipiens nuncios, et alia via eiiciens?
Чи так само і блудни́ця Раха́в не з діл виправдалась, коли прийняла́ посланці́в, і дорогою іншою випустила?
26 Sicut enim corpus sine spiritu mortuum est, ita et fides sine operibus mortua est.
Бо як тіло без духа ме́ртве, так і віра без діл — мертва!
