Galatas 4
1 Dico autem: Quanto tempore heres parvulus est, nihil differt a servo, cum sit dominus omnium:
Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
2 sed sub tutoribus, et actoribus est usque ad præfinitum tempus a patre:
але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
3 ita et nos cum essemus parvuli, sub elementis mundi eramus servientes.
Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
4 At ubi venit plenitudo temporis, misit Deus Filium suum factum ex muliere, factum sub lege,
Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
5 ut eos, qui sub lege erant, redimeret, ut adoptionem filiorum reciperemus.
щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
6 Quoniam autem estis filii, misit Deus Spiritum Filii sui in corda vestra clamantem: Abba, Pater.
А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
7 Itaque iam non est servus, sed filius: Quod si filius: et heres per Deum.
Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
8 Sed tunc quidem ignorantes Deum, iis, qui natura non sunt dii, serviebatis.
Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
9 Nunc autem cum cognoveritis Deum, immo cogniti sitis a Deo: quomodo convertimini iterum ad infirma, et egena elementa, quibus denuo servire vultis?
А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
10 Dies observatis, et menses, et tempora, et annos.
Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
11 Timeo vos, ne forte sine causa laboraverim in vobis.
Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
12 Estote sicut ego, quia et ego sicut vos: fratres obsecro vos. Nihil me læsistis.
Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
13 Scitis autem quia per infirmitatem carnis evangelizavi vobis iampridem: et tentationem vestram in carne mea
І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
14 non sprevistis, neque respuistis: sed sicut Angelum Dei excepistis me, sicut Christum Iesum.
ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
15 Ubi est ergo beatitudo vestra? Testimonium enim perhibeo vobis, quia, si fieri posset, oculos vestros eruissetis, et dedissetis mihi.
Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
16 Ergo inimicus vobis factus sum, verum dicens vobis?
Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
17 Æmulantur vos non bene: sed excludere vos volunt, ut illos æmulemini.
Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
18 Bonum autem æmulamini in bono semper: et non tantum cum præsens sum apud vos.
То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
19 Filioli mei, quos iterum parturio, donec formetur Christus in vobis.
Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
20 Vellem autem esse apud vos modo, et mutare vocem meam: quoniam confundor in vobis.
Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
21 Dicite mihi qui sub lege vultis esse: legem non legistis?
Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
22 Scriptum est enim: Quoniam Abraham duos filios habuit: unum de ancilla, et unum de libera.
Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
23 Sed qui de ancilla, secundum carnem natus est: qui autem de libera, per repromissionem:
Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
24 quæ sunt per allegoriam dicta. Hæc enim sunt duo testamenta. Unum quidem in monte Sina, in servitutem generans: quæ est Agar:
Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
25 Sina enim mons est in Arabia, qui coniunctus est ei, quæ nunc est Ierusalem, et servit cum filiis suis.
Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
26 Illa autem, quæ sursum est Ierusalem, libera est, quæ est mater nostra.
А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
27 Scriptum est enim: Lætare sterilis, quæ non paris: erumpe, et clama, quæ non parturis: quia multi filii desertæ, magis quam eius, quæ habet virum.
Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
28 Nos autem fratres secundum Isaac promissionis filii sumus.
А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
29 Sed quomodo tunc is, qui secundum carnem natus fuerat, persequebatur eum, qui secundum spiritum: ita et nunc.
Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
30 Sed quid dicit Scriptura? Eiice ancillam, et filium eius: non enim heres erit filius ancillæ cum filio liberæ.
Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
31 Itaque, fratres, non sumus ancillæ filii, sed liberæ: qua libertate Christus nos liberavit.
Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
