Iohannis Iii 1
1 Senior Gaio charissimo, quem ego diligo in veritate.
Ста́рець — улю́бленому Гаєві, якого я направду люблю́.
2 Charissime, de omnibus orationem facio prospere te ingredi, et valere, sicut prospere agit anima tua.
Улю́блений, — я молюся, щоб добре вело́ся в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре веде́ться душі твоїй.
3 Gavisus sum valde venientibus fratribus, et testimonium perhibentibus veritati tuæ, sicut tu in veritate ambulas.
Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засві́дчили правду твою, як ти живеш у правді.
4 Maiorem horum non habeo gratiam, quam ut audiam filios meos in veritate ambulare.
Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.
5 Charissime, fideliter facis quidquid operaris in fratres, et hoc in peregrinos,
Улю́блений, — вірно ти чи́ниш, як що робиш для братті та для чужи́нців, —
6 qui testimonium reddiderunt charitati tuæ in conspectu Ecclesiæ: quos, benefaciens, deduces digne Deo.
вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх ви́провадиш, як достойно для Бога,
7 Pro nomine enim eius profecti sunt, nihil accipientes a Gentibus.
бо вийшли вони ради Йме́ння Його, нічого не взявши від поган.
8 Nos ergo debemus suscipere huiusmodi, ut cooperatores simus veritatis.
Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробі́тниками правді.
9 Scripsissem forsitan Ecclesiæ: sed is, qui amat primatum genere in eis, Diotrephes, non recipit nos.
Я до Церкви писав був, але Діотре́ф, що любить бути першим у них, нас не приймає.
10 propter hoc, si venero, commonebo eius opera, quæ facit: verbis malignis garriens in nos: et quasi non ei ista sufficient: neque ipse suscipit fratres: et eos, qui suscipiunt, prohibet, et de Ecclesia eiicit.
Тому́ то, коли я прийду́, то згадаю про вчинки його, що їх ро́бить, словами лихими обмовля́ючи нас. І він тим не задово́льнюється, — а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і виго́нить із Церкви.
11 Charissime, noli imitari malum, sed quod bonum est. Qui benefacit, ex Deo est: qui malefacit, non vidit Deum.
Улюблений, — не робися подібним до лихо́го, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив.
12 Demetrio testimonium redditur ab omnibus, et ab ipsa veritate, sed et nos testimonium perhibemus: et nosti quoniam testimonium nostrum verum est.
Про Димитрія сві́дчили всі й сама правда. І сві́дчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве.
13 Multa habui tibi scribere: sed nolui per atramentum et calamum scribere tibi.
Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очерети́нкою,
14 Spero autem protinus te videre, et os ad os loquemur. Pax tibi. Salutant te amici. Saluta amicos nominatim.
але маю надію побачити тебе незаба́ром, і говорити уста́ми до уст. Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай друзів пойменно! Амі́нь.
