Romanos 2
1 Propter quod inexcusabilis es, o homo omnis qui judicas. In quo enim judicas alterum, teipsum condemnas: eadem enim agis quæ judicas.
Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чо́му осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.
2 Scimus enim quoniam judicium Dei est secundum veritatem in eos qui talia agunt.
А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке.
3 Existimas autem hoc, o homo, qui judicas eos qui talia agunt, et facis ea, quia tu effugies judicium Dei?
Чи ти ду́маєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, — що ти втечеш від суду Божого?
4 an divitias bonitatis ejus, et patientiæ, et longanimitatis contemnis? ignoras quoniam benignitas Dei ad pœnitentiam te adducit?
Або пого́рджуєш багатством Його до́брости, ла́гідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа до́брість провадить тебе до покая́ння?
5 Secundum autem duritiam tuam, et impœnitens cor, thesaurizas tibi iram in die iræ, et revelationis justi judicii Dei,
Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'я́влення справедливого суду Бога,
6 qui reddet unicuique secundum opera ejus:
що „кожному віддасть за його вчинками“:
7 iis quidem qui secundum patientiam boni operis, gloriam, et honorem, et incorruptionem quærunt, vitam æternam: (aiōnios g166)
тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, — життя вічне, (aiōnios g166)
8 iis autem qui sunt ex contentione, et qui non acquiescunt veritati, credunt autem iniquitati, ira et indignatio.
а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, — лютість та гнів.
9 Tribulatio et angustia in omnem animam hominis operantis malum, Judæi primum, et Græci:
Недоля та у́тиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та ге́ллена,
10 gloria autem, et honor, et pax omni operanti bonum, Judæo primum, et Græco:
а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та ге́лленові.
11 non enim est acceptio personarum apud Deum.
Бо не дивиться Бог на обличчя!
12 Quicumque enim sine lege peccaverunt, sine lege peribunt: et quicumque in lege peccaverunt, per legem judicabuntur.
Котрі бо згрішили без Зако́ну, без Зако́ну й загинуть, а котрі згрішили в Зако́ні, при́ймуть суд за Зако́ном.
13 Non enim auditores legis justi sunt apud Deum, sed factores legis justificabuntur.
Бо не слухачі Зако́ну справедливі перед Богом, але виконавці Закону ви́правдані бу́дуть.
14 Cum autem gentes, quæ legem non habent, naturaliter ea, quæ legis sunt, faciunt, ejusmodi legem non habentes, ipsi sibi sunt lex:
Бо коли погани, що не мають Зако́ну, з природи чинять зако́нне, вони, не мавши Зако́ну, самі собі Зако́н,
15 qui ostendunt opus legis scriptum in cordibus suis, testimonium reddente illis conscientia ipsorum, et inter se invicem cogitationibus accusantibus, aut etiam defendentibus,
що виявляють ді́ло Зако́ну, написане в серця́х своїх, як свідчить їм сумлі́ння та їхні думки́, що то осуджують, то виправдують одна о́дну,
16 in die, cum judicabit Deus occulta hominum, secundum Evangelium meum per Jesum Christum.
дня, коли Бог, згідно з моїм благові́стям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.
17 Si autem tu Judæus cognominaris, et requiescis in lege, et gloriaris in Deo,
Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Зако́на, і хвалишся Богом,
18 et nosti voluntatem ejus, et probas utiliora, instructus per legem,
і знаєш волю Його, і розумієш, що́ краще, навчившись із Зако́ну,
19 confidis teipsum esse ducem cæcorum, lumen eorum qui in tenebris sunt,
і маєш певність, що ти провідни́к для сліпих, світло для тих, хто знахо́диться в те́мряві,
20 eruditorem insipientium, magistrum infantium, habentem formam scientiæ, et veritatis in lege.
вихо́вник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання́ й правди в Зако́ні.
21 Qui ergo alium doces, teipsum non doces: qui prædicas non furandum, furaris:
Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не кра́сти, а сам кра́деш!
22 qui dicis non mœchandum, mœcharis: qui abominaris idola, sacrilegium facis:
Наказуючи не чинити пере́любу, чиниш пере́люб! Гиду́ючи і́долами, чиниш святокрадство!
23 qui in lege gloriaris, per prævaricationem legis Deum inhonoras.
Ти, що хва́лишся Зако́ном, зневажаєш Бога пере́ступом Зако́ну!
24 (Nomen enim Dei per vos blasphematur inter gentes, sicut scriptum est.)
Бо „через вас зневажається Боже Ймення в поган“, як написано.
25 Circumcisio quidem prodest, si legem observes: si autem prævaricator legis sis, circumcisio tua præputium facta est.
Обрі́зання кори́сне, коли виконуєш Зако́на; а коли ти пересту́пник Зако́ну, то обрі́зання твоє стало необрі́занням.
26 Si igitur præputium justitias legis custodiat, nonne præputium illius in circumcisionem reputabitur?
Отож, коли необрізаний зберігає постанови Зако́ну, то чи не порахується його необрізання за обрізання?
27 et judicabit id quod ex natura est præputium, legem consummans, te, qui per litteram et circumcisionem prævaricator legis es?
І необрізаний з природи, виконуючи Зако́на, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писа́нням і обрі́занням?
28 Non enim qui in manifesto, Judæus est: neque quæ in manifesto, in carne, est circumcisio:
Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,
29 sed qui in abscondito, Judæus est: et circumcisio cordis in spiritu, non littera: cujus laus non ex hominibus, sed ex Deo est.
але той, що є юдей потаємно, духо́во, і обрі́зання — серця духом, а не за буквою; і йому похвала́ не від людей, а від Бога.
