Psalmorum 94
1 Psalmus ipsi David, quarta sabbati. [Deus ultionum Dominus; Deus ultionum libere egit.
О Боже помсти, Господи, Боже помсти, з’яви Себе!
2 Exaltare, qui judicas terram; redde retributionem superbis.
Піднімися, Судде землі, віддай гордим по заслугам!
3 Usquequo peccatores, Domine, usquequo peccatores gloriabuntur;
Аж доки нечестиві, Господи, доки нечестиві торжествувати будуть?
4 effabuntur et loquentur iniquitatem; loquentur omnes qui operantur injustitiam?
Вивергають, промовляють вони пиху, нахваляються всі, хто чинить гріх.
5 Populum tuum, Domine, humiliaverunt, et hæreditatem tuam vexaverunt.
Народ Твій, Господи, вони вражають ударами й пригнічують Твій спадок.
6 Viduam et advenam interfecerunt, et pupillos occiderunt.
Вдову й приходька вбивають, сироту гублять
7 Et dixerunt: Non videbit Dominus, nec intelliget Deus Jacob.
кажучи: «Не бачить Господь, і не вникає [в це] Бог Якова».
8 Intelligite, insipientes in populo; et stulti, aliquando sapite.
Схаменіться, невігласи серед народу! Коли ви станете розумнішими, безумці?
9 Qui plantavit aurem non audiet? aut qui finxit oculum non considerat?
Той, Хто насадив вухо, хіба не почує? Чи Той, Хто око створив, не побачить?
10 Qui corripit gentes non arguet, qui docet hominem scientiam?
Той, Хто народи карає, хіба не докорить? Той, Хто сам людині дає знання?
11 Dominus scit cogitationes hominum, quoniam vanæ sunt.
Господь знає думки людини, що вони – марнота.
12 Beatus homo quem tu erudieris, Domine, et de lege tua docueris eum:
Блаженний муж, якого Ти наставляєш, Господи, і Законом Твоїм навчаєш його,
13 ut mitiges ei a diebus malis, donec fodiatur peccatori fovea.
щоб заспокоїти його у дні лиха, поки буде викопана яма нечестивому!
14 Quia non repellet Dominus plebem suam, et hæreditatem suam non derelinquet,
Адже не покине Господь народу Свого й спадку Свого не полишить.
15 quoadusque justitia convertatur in judicium: et qui juxta illam, omnes qui recto sunt corde.
Суд знову стане справедливим, і підуть услід за ним усі, праведні серцем.
16 Quis consurget mihi adversus malignantes? aut quis stabit mecum adversus operantes iniquitatem?
Хто стане за мене проти злодіїв? Хто стоятиме за мене проти тих, що чинять гріх?
17 Nisi quia Dominus adjuvit me, paulominus habitasset in inferno anima mea. (questioned)
Якби Господь не був допомогою моєю, то оселилася б душа моя в [країні] мовчання.
18 Si dicebam: Motus est pes meus: misericordia tua, Domine, adjuvabat me.
Коли сказав я: «Хитається нога моя», милість Твоя, Господи, підтримала мене.
19 Secundum multitudinem dolorum meorum in corde meo, consolationes tuæ lætificaverunt animam meam.
Коли тривожні думки множаться в нутрі моєму, Твоя втіха збадьорює мою душу.
20 Numquid adhæret tibi sedes iniquitatis, qui fingis laborem in præcepto?
Хіба може мати щось спільне з Тобою престол загибелі, що діє всупереч постанові [Закону]?
21 Captabunt in animam justi, et sanguinem innocentem condemnabunt.
Натовпом тиснуть вони на душу праведника, і кров невинну засуджують [на страту].
22 Et factus est mihi Dominus in refugium, et Deus meus in adjutorium spei meæ.
Але Господь став моєю твердинею, і Бог мій – скеля мого притулку.
23 Et reddet illis iniquitatem ipsorum, et in malitia eorum disperdet eos: disperdet illos Dominus Deus noster.]
Він поверне проти них їхні власні гріхи і їхніми ж злодійствами знищить їх; знищить їх Господь, Бог наш.
