Psalmorum 89
1 Intellectus Ethan Ezrahitæ. [Misericordias Domini in æternum cantabo; in generationem et generationem annuntiabo veritatem tuam in ore meo.
Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
2 Quoniam dixisti: In æternum misericordia ædificabitur in cælis; præparabitur veritas tua in eis.
Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
3 Disposui testamentum electis meis; juravi David servo meo:
„Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
4 Usque in æternum præparabo semen tuum, et ædificabo in generationem et generationem sedem tuam.
Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
5 Confitebuntur cæli mirabilia tua, Domine; etenim veritatem tuam in ecclesia sanctorum.
І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
6 Quoniam quis in nubibus æquabitur Domino; similis erit Deo in filiis Dei?
бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
7 Deus, qui glorificatur in consilio sanctorum, magnus et terribilis super omnes qui in circuitu ejus sunt.
Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
8 Domine Deus virtutum, quis similis tibi? potens es, Domine, et veritas tua in circuitu tuo.
Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
9 Tu dominaris potestati maris; motum autem fluctuum ejus tu mitigas.
Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
10 Tu humiliasti, sicut vulneratum, superbum; in brachio virtutis tuæ dispersisti inimicos tuos.
Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
11 Tui sunt cæli, et tua est terra: orbem terræ, et plenitudinem ejus tu fundasti;
Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
12 aquilonem et mare tu creasti. Thabor et Hermon in nomine tuo exsultabunt:
Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
13 tuum brachium cum potentia. Firmetur manus tua, et exaltetur dextera tua:
Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
14 justitia et judicium præparatio sedis tuæ: misericordia et veritas præcedent faciem tuam.
Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
15 Beatus populus qui scit jubilationem: Domine, in lumine vultus tui ambulabunt,
Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
16 et in nomine tuo exsultabunt tota die, et in justitia tua exaltabuntur.
Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
17 Quoniam gloria virtutis eorum tu es, et in beneplacito tuo exaltabitur cornu nostrum.
бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
18 Quia Domini est assumptio nostra, et sancti Israël regis nostri.
бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
19 Tunc locutus es in visione sanctis tuis, et dixisti: Posui adjutorium in potente, et exaltavi electum de plebe mea.
Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
20 Inveni David, servum meum; oleo sancto meo unxi eum.
знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
21 Manus enim mea auxiliabitur ei, et brachium meum confortabit eum.
щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
22 Nihil proficiet inimicus in eo, et filius iniquitatis non apponet nocere ei.
Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
23 Et concidam a facie ipsius inimicos ejus, et odientes eum in fugam convertam.
— його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
24 Et veritas mea et misericordia mea cum ipso, et in nomine meo exaltabitur cornu ejus.
Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
25 Et ponam in mari manum ejus, et in fluminibus dexteram ejus.
і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
26 Ipse invocabit me: Pater meus es tu, Deus meus, et susceptor salutis meæ.
Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
27 Et ego primogenitum ponam illum, excelsum præ regibus terræ.
Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
28 In æternum servabo illi misericordiam meam, et testamentum meum fidele ipsi.
Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
29 Et ponam in sæculum sæculi semen ejus, et thronum ejus sicut dies cæli.
і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
30 Si autem dereliquerint filii ejus legem meam, et in judiciis meis non ambulaverint;
Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
31 si justitias meas profanaverint, et mandata mea non custodierint:
коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
32 visitabo in virga iniquitates eorum, et in verberibus peccata eorum;
тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
33 misericordiam autem meam non dispergam ab eo, neque nocebo in veritate mea,
А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
34 neque profanabo testamentum meum: et quæ procedunt de labiis meis non faciam irrita.
не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
35 Semel juravi in sancto meo, si David mentiar:
Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
36 semen ejus in æternum manebit. Et thronus ejus sicut sol in conspectu meo,
повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
37 et sicut luna perfecta in æternum, et testis in cælo fidelis.
як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
38 Tu vero repulisti et despexisti; distulisti christum tuum.
А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
39 Evertisti testamentum servi tui; profanasti in terra sanctuarium ejus.
Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
40 Destruxisti omnes sepes ejus; posuisti firmamentum ejus formidinem.
всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
41 Diripuerunt eum omnes transeuntes viam; factus est opprobrium vicinis suis.
Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
42 Exaltasti dexteram deprimentium eum; lætificasti omnes inimicos ejus.
Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
43 Avertisti adjutorium gladii ejus, et non es auxiliatus ei in bello.
і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
44 Destruxisti eum ab emundatione, et sedem ejus in terram collisisti.
Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
45 Minorasti dies temporis ejus; perfudisti eum confusione.
скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
46 Usquequo, Domine, avertis in finem? exardescet sicut ignis ira tua?
Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
47 Memorare quæ mea substantia: numquid enim vane constituisti omnes filios hominum?
Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
49 Ubi sunt misericordiæ tuæ antiquæ, Domine, sicut jurasti David in veritate tua?
Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
50 Memor esto, Domine, opprobrii servorum tuorum, quod continui in sinu meo, multarum gentium:
Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
51 quod exprobraverunt inimici tui, Domine; quod exprobraverunt commutationem christi tui.
якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
52 Benedictus Dominus in æternum. Fiat, fiat.]
Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
