Psalmorum 69
1 In finem, pro iis qui commutabuntur. David. [Salvum me fac, Deus, quoniam intraverunt aquæ usque ad animam meam.
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
2 Infixus sum in limo profundi et non est substantia. Veni in altitudinem maris, et tempestas demersit me.
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
3 Laboravi clamans, raucæ factæ sunt fauces meæ; defecerunt oculi mei, dum spero in Deum meum.
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
4 Multiplicati sunt super capillos capitis mei qui oderunt me gratis. Confortati sunt qui persecuti sunt me inimici mei injuste; quæ non rapui, tunc exsolvebam.
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
5 Deus, tu scis insipientiam meam; et delicta mea a te non sunt abscondita.
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
6 Non erubescant in me qui exspectant te, Domine, Domine virtutum; non confundantur super me qui quærunt te, Deus Israël.
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
7 Quoniam propter te sustinui opprobrium; operuit confusio faciem meam.
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
8 Extraneus factus sum fratribus meis, et peregrinus filiis matris meæ.
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
9 Quoniam zelus domus tuæ comedit me, et opprobria exprobrantium tibi ceciderunt super me.
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
10 Et operui in jejunio animam meam, et factum est in opprobrium mihi.
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
11 Et posui vestimentum meum cilicium; et factus sum illis in parabolam.
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
12 Adversum me loquebantur qui sedebant in porta, et in me psallebant qui bibebant vinum.
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
13 Ego vero orationem meam ad te, Domine; tempus beneplaciti, Deus. In multitudine misericordiæ tuæ, exaudi me in veritate salutis tuæ.
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
14 Eripe me de luto, ut non infigar; libera me ab iis qui oderunt me, et de profundis aquarum.
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
15 Non me demergat tempestas aquæ, neque absorbeat me profundum, neque urgeat super me puteus os suum.
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
16 Exaudi me, Domine, quoniam benigna est misericordia tua; secundum multitudinem miserationum tuarum respice in me.
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
17 Et ne avertas faciem tuam a puero tuo; quoniam tribulor, velociter exaudi me.
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
18 Intende animæ meæ, et libera eam; propter inimicos meos, eripe me.
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
19 Tu scis improperium meum, et confusionem meam, et reverentiam meam;
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
20 in conspectu tuo sunt omnes qui tribulant me. Improperium exspectavit cor meum et miseriam: et sustinui qui simul contristaretur, et non fuit; et qui consolaretur, et non inveni.
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
21 Et dederunt in escam meam fel, et in siti mea potaverunt me aceto.
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
22 Fiat mensa eorum coram ipsis in laqueum, et in retributiones, et in scandalum.
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
23 Obscurentur oculi eorum, ne videant, et dorsum eorum semper incurva.
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
24 Effunde super eos iram tuam, et furor iræ tuæ comprehendat eos.
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
25 Fiat habitatio eorum deserta, et in tabernaculis eorum non sit qui inhabitet.
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
26 Quoniam quem tu percussisti persecuti sunt, et super dolorem vulnerum meorum addiderunt.
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
27 Appone iniquitatem super iniquitatem eorum, et non intrent in justitiam tuam.
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
28 Deleantur de libro viventium, et cum justis non scribantur.
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
29 Ego sum pauper et dolens; salus tua, Deus, suscepit me.
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
30 Laudabo nomen Dei cum cantico, et magnificabo eum in laude:
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
31 et placebit Deo super vitulum novellum, cornua producentem et ungulas.
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
32 Videant pauperes, et lætentur; quærite Deum, et vivet anima vestra:
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
33 quoniam exaudivit pauperes Dominus, et vinctos suos non despexit.
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
34 Laudent illum cæli et terra; mare, et omnia reptilia in eis.
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
35 Quoniam Deus salvam faciet Sion, et ædificabuntur civitates Juda, et inhabitabunt ibi, et hæreditate acquirent eam.
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
36 Et semen servorum ejus possidebit eam; et qui diligunt nomen ejus habitabunt in ea.]
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.
