Psalmorum 60

1 In finem, pro his qui immutabuntur, in tituli inscriptionem ipsi David, in doctrinam, cum succendit Mesopotamiam Syriæ et Sobal, et convertit Joab, et percussit Idumæam in valle Salinarum duodecim millia. [Deus, repulisti nos, et destruxisti nos; iratus es, et misertus es nobis.

Керівнику хору. На мотив «Лілея свідчення». Міхтам Давидів. Для повчання. Коли він виходив на війну проти Арам-Нагараїма й Арам-Цови, і коли Йоав повернувся і вразив дванадцять тисяч едомітів у Соляній долині. Боже, Ти відкинув нас і зламав; Ти прогнівався на нас – повернися ж до нас знову!

2 Commovisti terram, et conturbasti eam; sana contritiones ejus, quia commota est.

Ти змусив землю тремтіти, вкрив її тріщинами; зціли її розломи, бо вона здригається.

3 Ostendisti populo tuo dura; potasti nos vino compunctionis.

Ти дав народові Своєму зазнати важких [часів]. Ти напоїв нас вином, від якого нас хитає.

4 Dedisti metuentibus te significationem, ut fugiant a facie arcus; ut liberentur dilecti tui.

Ти дав знамено тим, хто боїться Тебе, щоб вони, згуртувавшись навколо нього, стали недосяжними для [ворожого] лука. (Села)

5 Salvum fac dextera tua, et exaudi me.

Щоб улюблені Твої були визволені, врятуй нас правицею Своєю і дай нам відповідь.

6 Deus locutus est in sancto suo: lætabor, et partibor Sichimam; et convallem tabernaculorum metibor.

Бог промовив у Своєму святилищі: «Урочисто святкуватиму перемогу, Я розділю Сихем і розміряю долину Суккот.

7 Meus est Galaad, et meus est Manasses; et Ephraim fortitudo capitis mei. Juda rex meus;

Мені належить Ґілеад, і Манассія – Мій, Єфрем – міць Моєї голови, Юда – Мій законодавець.

8 Moab olla spei meæ. In Idumæam extendam calceamentum meum: mihi alienigenæ subditi sunt.

Моав – Моя чаша для омовіння, на Едом Я кину Свою сандалію, гукай радісно до Мене, о земле филистимлян!»

9 Quis deducet me in civitatem munitam? quis deducet me usque in Idumæam?

Хто введе мене в місто укріплене? Хто доведе мене до Едома?

10 nonne tu, Deus, qui repulisti nos? et non egredieris, Deus, in virtutibus nostris?

Хіба не Ти, Боже, Котрий відкинув нас і не виходиш, Боже, з воїнствами нашими?

11 Da nobis auxilium de tribulatione, quia vana salus hominis.

Подай нам допомогу [в боротьбі] з ворогом, адже марний порятунок людський.

12 In Deo faciemus virtutem; et ipse ad nihilum deducet tribulantes nos.]

У Бозі ми виявимо силу, і Він розтопче наших ворогів.