Psalmorum 58

1 In finem, ne disperdas. David in tituli inscriptionem. [Si vere utique justitiam loquimini, recta judicate, filii hominum.

Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів. Чи справді ви, можновладці, говорите правду? Чи справедливо судите синів людських?

2 Etenim in corde iniquitates operamini; in terra injustitias manus vestræ concinnant.

Авжеж! У серці чините беззаконня, на землі руки ваші наважуються на насильство.

3 Alienati sunt peccatores a vulva; erraverunt ab utero: locuti sunt falsa.

Відступники нечестиві вже від утроби матері, блукають ще від лона материнського, брехню промовляючи.

4 Furor illis secundum similitudinem serpentis, sicut aspidis surdæ et obturantis aures suas,

Їхня отрута подібна до отрути зміїної, до [отрути] глухої рогатої змії, що затуляє свої вуха,

5 quæ non exaudiet vocem incantantium, et venefici incantantis sapienter.

щоб не чути голосу шептунів, які вміло складають свої заклинання.

6 Deus conteret dentes eorum in ore ipsorum; molas leonum confringet Dominus.

Боже, розтрощи зуби в їхніх устах; вирви ікла у левів молодих, Господи!

7 Ad nihilum devenient tamquam aqua decurrens; intendit arcum suum donec infirmentur.

Нехай зникнуть, як вода, що розтікається. Коли натягуватимуть лука, нехай стріли їхні будуть надломлені.

8 Sicut cera quæ fluit auferentur; supercecidit ignis, et non viderunt solem.

Нехай будуть немов слимак, що спливає слизом [у спеку]; як викидень у жінки, що сонця не бачив.

9 Priusquam intelligerent spinæ vestræ rhamnum, sicut viventes sic in ira absorbet eos.

Перш ніж казани ваші відчують [розпалений] хмиз, – чи зелений ще, чи сухий вже, – нехай вихор рознесе його!

10 Lætabitur justus cum viderit vindictam; manus suas lavabit in sanguine peccatoris.

Радітиме праведник, коли побачить помсту на них, коли обмиє стопи свої у крові нечестивого.

11 Et dicet homo: Si utique est fructus justo, utique est Deus judicans eos in terra.]

Тоді скаже людина: «Справді, є плід у праведника! Справді, є Бог, Що судить на землі!»