Psalmorum 49
1 In finem, filiis Core. Psalmus. [Audite hæc, omnes gentes; auribus percipite, omnes qui habitatis orbem:
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 quique terrigenæ et filii hominum, simul in unum dives et pauper.
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Os meum loquetur sapientiam, et meditatio cordis mei prudentiam.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Inclinabo in parabolam aurem meam; aperiam in psalterio propositionem meam.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 Cur timebo in die mala? iniquitas calcanei mei circumdabit me.
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 Qui confidunt in virtute sua, et in multitudine divitiarum suarum, gloriantur.
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 Frater non redimit, redimet homo: non dabit Deo placationem suam,
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 et pretium redemptionis animæ suæ. Et laborabit in æternum;
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 et vivet adhuc in finem.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Non videbit interitum, cum viderit sapientes morientes: simul insipiens et stultus peribunt. Et relinquent alienis divitias suas,
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 et sepulchra eorum domus illorum in æternum; tabernacula eorum in progenie et progenie: vocaverunt nomina sua in terris suis.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Et homo, cum in honore esset, non intellexit. Comparatus est jumentis insipientibus, et similis factus est illis.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Hæc via illorum scandalum ipsis; et postea in ore suo complacebunt.
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Sicut oves in inferno positi sunt: mors depascet eos. Et dominabuntur eorum justi in matutino; et auxilium eorum veterascet in inferno a gloria eorum. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Ne timueris cum dives factus fuerit homo, et cum multiplicata fuerit gloria domus ejus:
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 quoniam, cum interierit, non sumet omnia, neque descendet cum eo gloria ejus.
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 Quia anima ejus in vita ipsius benedicetur; confitebitur tibi cum benefeceris ei.
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 Introibit usque in progenies patrum suorum; et usque in æternum non videbit lumen.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Homo, cum in honore esset, non intellexit. Comparatus est jumentis insipientibus, et similis factus est illis.]
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
