Psalmorum 40
1 In finem. Psalmus ipsi David. [Exspectans exspectavi Dominum, et intendit mihi.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Непохитно я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене й почув моє волання.
2 Et exaudivit preces meas, et eduxit me de lacu miseriæ et de luto fæcis. Et statuit super petram pedes meos, et direxit gressus meos.
Він підняв мене зі згубної ями, із багнистої трясовини. Він поставив мої ноги на скелі, непохитними зробив мої стопи.
3 Et immisit in os meum canticum novum, carmen Deo nostro. Videbunt multi, et timebunt, et sperabunt in Domino.
І вклав Він в уста мої нову пісню – хвалу нашому Богові. Багато хто побачить це й наповниться страхом, і на Господа покладатися буде.
4 Beatus vir cujus est nomen Domini spes ejus, et non respexit in vanitates et insanias falsas.
Блаженний той, хто поклав свою надію на Господа й хто не звертається до пихатих і схильних до брехні.
5 Multa fecisti tu, Domine Deus meus, mirabilia tua; et cogitationibus tuis non est qui similis sit tibi. Annuntiavi et locutus sum: multiplicati sunt super numerum.
Численні чудеса, які Ти, Господи, Боже мій, здійснив, і задуми Твої щодо нас! Немає того, хто став би нарівні з Тобою! Я сповіщав би та розповідав [про них], [та] настільки численні вони, що не переповісти.
6 Sacrificium et oblationem noluisti; aures autem perfecisti mihi. Holocaustum et pro peccato non postulasti;
Не забажав Ти ані жертви, ані дару, та вуха мої зробив чуйними. Ні цілопалення, ні жертви за гріх Ти не вимагав.
7 tunc dixi: Ecce venio. In capite libri scriptum est de me,
Тоді сказав я: «Ось я прийшов, у сувої книги написано про мене.
8 ut facerem voluntatem tuam. Deus meus, volui, et legem tuam in medio cordis mei.
Я бажаю виконати Твою волю, мій Боже, і Закон Твій у нутрі моєму».
9 Annuntiavi justitiam tuam in ecclesia magna; ecce labia mea non prohibebo: Domine, tu scisti.
Я звіщав правду у великому зібранні; вуст своїх я не стуляв – Ти, Господи, знаєш.
10 Justitiam tuam non abscondi in corde meo; veritatem tuam et salutare tuum dixi; non abscondi misericordiam tuam et veritatem tuam a concilio multo.
Праведність Твою я не приховував у моєму серці, говорив про вірність Твою й спасіння Твоє. Не затаїв я милості й істини Твоєї перед великим зібранням.
11 Tu autem, Domine, ne longe facias miserationes tuas a me; misericordia tua et veritas tua semper susceperunt me.
Ти ж, Господи, не стримуй Свого милосердя від мене, Твоя милість та істина нехай завжди мене оберігають.
12 Quoniam circumdederunt me mala quorum non est numerus; comprehenderunt me iniquitates meæ, et non potui ut viderem. Multiplicatæ sunt super capillos capitis mei, et cor meum dereliquit me.
Бо оточили мене біди – немає їм ліку! Настигли мене беззаконня мої, так що не можу я бачити. Вони стали численнішими за волосся на моїй голові; серце моє завмерло.
13 Complaceat tibi, Domine, ut eruas me; Domine, ad adjuvandum me respice.
Нехай бажанням [Твоїм], Господи, буде визволити мене! Господи, поспіши мені на допомогу!
14 Confundantur et revereantur simul, qui quærunt animam meam ut auferant eam; convertantur retrorsum et revereantur, qui volunt mihi mala.
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються ті, хто шукає душі моєї, щоб забрати її. Нехай відсахнуться назад і спіткнуться ті, хто бажає мені зла.
15 Ferant confestim confusionem suam, qui dicunt mihi: Euge, euge!
Нехай вжахнуться через свій сором ті, що говорять мені: «Ага! Ага!»
16 Exsultent et lætentur super te omnes quærentes te; et dicant semper: Magnificetur Dominus, qui diligunt salutare tuum.
Нехай же веселяться й радіють Тобою всі, хто шукає Тебе. Нехай ті, хто любить спасіння Твоє, говорять безупинно: «Звеличився Господь!»
17 Ego autem mendicus sum et pauper; Dominus sollicitus est mei. Adjutor meus et protector meus tu es; Deus meus, ne tardaveris.]
Я ж принижений та бідний, нехай Владика думає про мене. Ти – Допомога моя і Визволитель мій; Боже мій, не зволікай!
