Psalmorum 35
1 Ipsi David. [Judica, Domine, nocentes me; expugna impugnantes me.
Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
2 Apprehende arma et scutum, et exsurge in adjutorium mihi.
Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
3 Effunde frameam, et conclude adversus eos qui persequuntur me; dic animæ meæ: Salus tua ego sum.
Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
4 Confundantur et revereantur quærentes animam meam; avertantur retrorsum et confundantur cogitantes mihi mala.
Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
5 Fiant tamquam pulvis ante faciem venti, et angelus Domini coarctans eos.
Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
6 Fiat via illorum tenebræ et lubricum, et angelus Domini persequens eos.
Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
7 Quoniam gratis absconderunt mihi interitum laquei sui; supervacue exprobraverunt animam meam.
За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
8 Veniat illi laqueus quem ignorat, et captio quam abscondit apprehendat eum, et in laqueum cadat in ipsum.
Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
9 Anima autem mea exsultabit in Domino, et delectabitur super salutari suo.
А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
10 Omnia ossa mea dicent: Domine, quis similis tibi? eripiens inopem de manu fortiorum ejus; egenum et pauperem a diripientibus eum.
Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
11 Surgentes testes iniqui, quæ ignorabam interrogabant me.
Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
12 Retribuebant mihi mala pro bonis, sterilitatem animæ meæ.
Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
13 Ego autem, cum mihi molesti essent, induebar cilicio; humiliabam in jejunio animam meam, et oratio mea in sinu meo convertetur.
Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
14 Quasi proximum et quasi fratrem nostrum sic complacebam; quasi lugens et contristatus sic humiliabar.
Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
15 Et adversum me lætati sunt, et convenerunt; congregata sunt super me flagella, et ignoravi.
А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
16 Dissipati sunt, nec compuncti; tentaverunt me, subsannaverunt me subsannatione; frenduerunt super me dentibus suis.
Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
17 Domine, quando respicies? Restitue animam meam a malignitate eorum; a leonibus unicam meam.
Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
18 Confitebor tibi in ecclesia magna; in populo gravi laudabo te.
Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
19 Non supergaudeant mihi qui adversantur mihi inique, qui oderunt me gratis, et annuunt oculis.
Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
20 Quoniam mihi quidem pacifice loquebantur; et in iracundia terræ loquentes, dolos cogitabant.
Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
21 Et dilataverunt super me os suum; dixerunt: Euge, euge! viderunt oculi nostri.
Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
22 Vidisti, Domine: ne sileas; Domine, ne discedas a me.
[Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
23 Exsurge et intende judicio meo, Deus meus; et Dominus meus, in causam meam.
Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
24 Judica me secundum justitiam tuam, Domine Deus meus, et non supergaudeant mihi.
Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
25 Non dicant in cordibus suis: Euge, euge, animæ nostræ; nec dicant: Devoravimus eum.
Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
26 Erubescant et revereantur simul qui gratulantur malis meis; induantur confusione et reverentia qui magna loquuntur super me.
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
27 Exsultent et lætentur qui volunt justitiam meam; et dicant semper: Magnificetur Dominus, qui volunt pacem servi ejus.
Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
28 Et lingua mea meditabitur justitiam tuam; tota die laudem tuam.]
Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!
