Psalmorum 17
1 Oratio David. [Exaudi, Domine, justitiam meam; intende deprecationem meam. Auribus percipe orationem meam, non in labiis dolosis.
Молитва Давидова. Почуй, о Господи, [благання про] правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих [лине].
2 De vultu tuo judicium meum prodeat; oculi tui videant æquitates.
Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду.
3 Probasti cor meum, et visitasti nocte; igne me examinasti, et non est inventa in me iniquitas.
Ти випробував моє серце, дослідив [мене] вночі, переплавив мене, але не знайшов [того], щоб слова мої розходилися з думками.
4 Ut non loquatur os meum opera hominum: propter verba labiorum tuorum, ego custodivi vias duras.
Щодо справ людських, то згідно зі словом, що [вийшло] з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб [стати] на шлях гнобителя.
5 Perfice gressus meos in semitis tuis, ut non moveantur vestigia mea.
Стопи мої крокували [тільки] Твоїми стежками, ноги мої не оступалися.
6 Ego clamavi, quoniam exaudisti me, Deus; inclina aurem tuam mihi, et exaudi verba mea.
Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.
7 Mirifica misericordias tuas, qui salvos facis sperantes in te.
З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.
8 A resistentibus dexteræ tuæ custodi me ut pupillam oculi. Sub umbra alarum tuarum protege me
Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх сховай мене
9 a facie impiorum qui me afflixerunt. Inimici mei animam meam circumdederunt;
від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.
10 adipem suum concluserunt: os eorum locutum est superbiam.
Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато.
11 Projicientes me nunc circumdederunt me; oculos suos statuerunt declinare in terram.
Підкрадалися до мене [таємно], а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути [мене] на землю.
12 Susceperunt me sicut leo paratus ad prædam, et sicut catulus leonis habitans in abditis.
Немов той лев, що прагне терзати [здобич], і як лев молодий, що в засідці залягає.
13 Exsurge, Domine: præveni eum, et supplanta eum: eripe animam meam ab impio; frameam tuam
Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,
14 ab inimicis manus tuæ. Domine, a paucis de terra divide eos in vita eorum; de absconditis tuis adimpletus est venter eorum. Saturati sunt filiis, et dimiserunt reliquias suas parvulis suis.
рукою Твоєю від мужів, Господи, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм.
15 Ego autem in justitia apparebo conspectui tuo; satiabor cum apparuerit gloria tua.]
А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.
