Psalmorum 147
1 Alleluja. [Laudate Dominum, quoniam bonus est psalmus; Deo nostro sit jucunda, decoraque laudatio.
Алілуя! Як добре співати Богові нашому, яка ж приємна належна Йому хвала!
2 Ædificans Jerusalem Dominus, dispersiones Israëlis congregabit:
Господь відбудовує Єрусалим, збирає вигнанців Ізраїля;
3 qui sanat contritos corde, et alligat contritiones eorum;
зцілює розбитих серцем і перев’язує їхні рани;
4 qui numerat multitudinem stellarum, et omnibus eis nomina vocat.
обчислює кількість зірок і кожну називає поіменно.
5 Magnus Dominus noster, et magna virtus ejus, et sapientiæ ejus non est numerus.
Великий Володар наш і вельми сильний, розум Його безмірний.
6 Suscipiens mansuetos Dominus; humilians autem peccatores usque ad terram.
Господь підтримує пригноблених, а нечестивих принижує аж до землі.
7 Præcinite Domino in confessione; psallite Deo nostro in cithara.
Віддайте Господеві подяку, співайте Богові нашому на арфі.
8 Qui operit cælum nubibus, et parat terræ pluviam; qui producit in montibus fœnum, et herbam servituti hominum;
Він небеса вкриває хмарами, готуючи дощ для землі, Хто на горах вирощує траву,
9 qui dat jumentis escam ipsorum, et pullis corvorum invocantibus eum.
дає худобі їжу й пташенятам ворона, коли вони кричать.
10 Non in fortitudine equi voluntatem habebit, nec in tibiis viri beneplacitum erit ei.
Не міць коня Йому до вподоби, не силу стегон людських Він уподобав;
11 Beneplacitum est Domino super timentes eum, et in eis qui sperant super misericordia ejus.]
Господь уподобав тих, хто боїться Його, хто на милість Його сподівається.
12 Alleluja. [Lauda, Jerusalem, Dominum; lauda Deum tuum, Sion.
Хвали, Єрусалиме, Господа; прославляй Бога твого, Сіоне!
13 Quoniam confortavit seras portarum tuarum; benedixit filiis tuis in te.
Бо Він зміцнив засуви воріт твоїх, благословив синів твоїх посеред тебе.
14 Qui posuit fines tuos pacem, et adipe frumenti satiat te.
Він встановлює мир на твоїх кордонах, насичує тебе відбірною пшеницею.
15 Qui emittit eloquium suum terræ: velociter currit sermo ejus.
Він посилає наказ Свій землі, швидко біжить Його Слово.
16 Qui dat nivem sicut lanam; nebulam sicut cinerem spargit.
Він дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, наче попіл,
17 Mittit crystallum suam sicut buccellas: ante faciem frigoris ejus quis sustinebit?
кидає кригу Свою, ніби дрібні камінці; хто може встояти перед Його морозом?
18 Emittet verbum suum, et liquefaciet ea; flabit spiritus ejus, et fluent aquæ.
Він пошле слово Своє, і [все] розтане, подує вітром Своїм – потечуть води.
19 Qui annuntiat verbum suum Jacob, justitias et judicia sua Israël.
Він звіщає слово Своє Якову, постанови й закони правосуддя – Ізраїлеві.
20 Non fecit taliter omni nationi, et judicia sua non manifestavit eis. Alleluja.]
Він не зробив такого жодному іншому народові, і правосуддя законів вони не знають. Алілуя!
