Psalmorum 10
1 Ut quid, Domine, recessisti longe; despicis in opportunitatibus, in tribulatione?
Чому, Господи, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе [від нас] у часи скорботні?
2 Dum superbit impius, incenditur pauper: comprehenduntur in consiliis quibus cogitant.
Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи!
3 Quoniam laudatur peccator in desideriis animæ suæ, et iniquus benedicitur.
Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає Господа.
4 Exacerbavit Dominum peccator: secundum multitudinem iræ suæ, non quæret.
Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб Господа шукати, немає [місця для] Бога в жодному його підступному задумі.
5 Non est Deus in conspectu ejus; inquinatæ sunt viæ illius in omni tempore. Auferuntur judicia tua a facie ejus; omnium inimicorum suorum dominabitur.
Його справи йдуть успішно повсякчас, [занадто] високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх.
6 Dixit enim in corde suo: Non movebor a generatione in generationem, sine malo.
Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!»
7 Cujus maledictione os plenum est, et amaritudine, et dolo; sub lingua ejus labor et dolor.
Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя.
8 Sedet in insidiis cum divitibus in occultis, ut interficiat innocentem.
Залягає він у засідку [біля] огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим.
9 Oculi ejus in pauperem respiciunt; insidiatur in abscondito, quasi leo in spelunca sua. Insidiatur ut rapiat pauperem; rapere pauperem dum attrahit eum.
Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті.
10 In laqueo suo humiliabit eum; inclinabit se, et cadet cum dominatus fuerit pauperum.
Понівечений, він згинається й падає, і могутність [нечестивця] вражає знедолених і нещасних.
11 Dixit enim in corde suo: Oblitus est Deus; avertit faciem suam, ne videat in finem.
Говорить [безбожний] у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить [цього]».
12 Exsurge, Domine Deus, exaltetur manus tua; ne obliviscaris pauperum.
Повстань, Господи! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених!
13 Propter quid irritavit impius Deum? dixit enim in corde suo: Non requiret.
Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти [за зло]?
14 Vides, quoniam tu laborem et dolorem consideras, ut tradas eos in manus tuas. Tibi derelictus est pauper; orphano tu eris adjutor.
Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати [винного]. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті.
15 Contere brachium peccatoris et maligni; quæretur peccatum illius, et non invenietur.
Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося [нічого після нього].
16 Dominus regnabit in æternum, et in sæculum sæculi; peribitis, gentes, de terra illius.
Господь – Цар на віки вічні, згинуть народи [чужі] із землі Його.
17 Desiderium pauperum exaudivit Dominus; præparationem cordis eorum audivit auris tua:
Бажання бідних Ти чуєш, Господи, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє [до їхнього зойку],
18 judicare pupillo et humili, ut non apponat ultra magnificare se homo super terram.]
щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб [смертна] людина не наводила більше жаху на землі.
