Proverbiorum 5
1 [Fili mi, attende ad sapientiam meam, et prudentiæ meæ inclina aurem tuam:
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 ut custodias cogitationes, et disciplinam labia tua conservent. Ne attendas fallaciæ mulieris;
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 favus enim distillans labia meretricis, et nitidius oleo guttur ejus:
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 novissima autem illius amara quasi absinthium, et acuta quasi gladius biceps.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Per semitam vitæ non ambulant; vagi sunt gressus ejus et investigabiles.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Nunc ergo fili mi, audi me, et ne recedas a verbis oris mei.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Longe fac ab ea viam tuam, et ne appropinques foribus domus ejus.
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Ne des alienis honorem tuum, et annos tuos crudeli:
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 ne forte implentur extranei viribus tuis, et labores tui sint in domo aliena,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 et gemas in novissimis, quando consumpseris carnes tuas et corpus tuum, et dicas:
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 Cur detestatus sum disciplinam, et increpationibus non acquievit cor meum,
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 nec audivi vocem docentium me, et magistris non inclinavi aurem meam?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 pene fui in omni malo, in medio ecclesiæ et synagogæ.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Bibe aquam de cisterna tua, et fluenta putei tui;
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 deriventur fontes tui foras, et in plateis aquas tuas divide.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Habeto eas solus, nec sint alieni participes tui.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Sit vena tua benedicta, et lætare cum muliere adolescentiæ tuæ.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Cerva carissima, et gratissimus hinnulus: ubera ejus inebrient te in omni tempore; in amore ejus delectare jugiter.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Quare seduceris, fili mi, ab aliena, et foveris in sinu alterius?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Respicit Dominus vias hominis, et omnes gressus ejus considerat.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Iniquitates suas capiunt impium, et funibus peccatorum suorum constringitur.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Ipse morietur, quia non habuit disciplinam, et in multitudine stultitiæ suæ decipietur.]
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
