Philippenses 2
1 Si qua ergo consolatio in Christo, si quod solatium caritatis, si qua societas spiritus, si qua viscera miserationis:
Отже, коли є якесь підбадьорення в Христі, коли є якась утіха в любові, коли є якась спільність Духа, коли є якісь щирі почуття та милосердя,
2 implete gaudium meum ut idem sapiatis, eamdem caritatem habentes, unanimes, idipsum sentientes,
то доповніть мою радість: майте однакове мислення, однакову любов, будьте однодушні та однодумні.
3 nihil per contentionem, neque per inanem gloriam: sed in humilitate superiores sibi invicem arbitrantes,
[Не робіть] нічого з самолюбних амбіцій чи з марнославства, а в смиренності вважайте одне одного за вищого від себе,
4 non quæ sua sunt singuli considerantes, sed ea quæ aliorum.
дбаючи не лише про самих себе, а й про інших.
5 Hoc enim sentite in vobis, quod et in Christo Jesu:
Нехай у вас буде те ж мислення, що й у Христа Ісуса.
6 qui cum in forma Dei esset, non rapinam arbitratus est esse se æqualem Deo:
Він, будучи в образі Божому, не вважав, що рівність із Богом треба захопити,
7 sed semetipsum exinanivit, formam servi accipiens, in similitudinem hominum factus, et habitu inventus ut homo.
але принизив Самого Себе, прийнявши образ раба, став подібним до людини і на вигляд як людина з’явився.
8 Humiliavit semetipsum factus obediens usque ad mortem, mortem autem crucis.
Він упокорив Себе, ставши слухняним до самої смерті, причому смерті на хресті!
9 Propter quod et Deus exaltavit illum, et donavit illi nomen, quod est super omne nomen:
Тому й Бог підніс Його понад усе і дав Йому ім’я, вище від усякого іншого імені,
10 ut in nomine Jesu omne genu flectatur cælestium, terrestrium et infernorum,
щоб перед іменем Ісуса вклонилося кожне коліно на небі, на землі та під землею
11 et omnis lingua confiteatur, quia Dominus Jesus Christus in gloria est Dei Patris.
і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос – це Господь на славу Бога Отця.
12 Itaque carissimi mei (sicut semper obedistis), non ut in præsentia mei tantum, sed multo magis nunc in absentia mea, cum metu et tremore vestram salutem operamini.
Тому, любі мої, оскільки ви завжди були слухняними, і не лише в моїй присутності, але й тепер, коли я відсутній, звершуйте ваше спасіння зі страхом та тремтінням,
13 Deus est enim, qui operatur in vobis et velle, et perficere pro bona voluntate.
адже Бог є Тим, Хто викликає у вас і бажання, і дію згідно зі [Своєю] доброю волею.
14 Omnia autem facite sine murmurationibus et hæsitationibus:
Робіть усе без нарікань та суперечок,
15 ut sitis sine querela, et simplices filii Dei, sine reprehensione in medio nationis pravæ et perversæ: inter quos lucetis sicut luminaria in mundo,
щоб ви стали бездоганними та невинними «Божими непорочними дітьми серед зіпсованого та розбещеного покоління», в якому ви сяєте як світильники у світі,
16 verbum vitæ continentes ad gloriam meam in die Christi, quia non in vacuum cucurri, neque in vacuum laboravi.
тримаючись Слова життя, щоб я міг похвалитися в День Христа, що недаремно біг і недаремно трудився.
17 Sed et si immolor supra sacrificium, et obsequium fidei vestræ, gaudeo, et congratulor omnibus vobis.
І навіть якщо [моя кров] буде пролита на додаток до вашої жертви й вірного богослужіння, я радію та веселюся разом із вами усіма.
18 Idipsum autem et vos gaudete, et congratulamini mihi.
Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною!
19 Spero autem in Domino Jesu, Timotheum me cito mittere ad vos: ut et ego bono animo sim, cognitis quæ circa vos sunt.
Надіюсь у Господі Ісусі, що незабаром пошлю до вас Тимофія, щоб і я міг підбадьоритися вістями про вас.
20 Neminem enim habeo tam unanimem, qui sincera affectione pro vobis sollicitus sit.
Бо я не маю нікого іншого, такого ж відданого душею, хто б так щиро подбав про вас.
21 Omnes enim quæ sua sunt quærunt, non quæ sunt Jesu Christi.
Адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу.
22 Experimentum autem ejus cognoscite, quia sicut patri filius, mecum servivit in Evangelio.
Ви знаєте його характер і те, що він служив разом зі мною для Доброї Звістки, немов батько із сином.
23 Hunc igitur spero me mittere ad vos, mox ut videro quæ circa me sunt.
Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною,
24 Confido autem in Domino quoniam et ipse veniam ad vos cito.
і я впевнений у Господі, що скоро і сам прийду.
25 Necessarium autem existimavi Epaphroditum fratrem, et cooperatorem, et commilitonem meum, vestrum autem apostolum, et ministrum necessitatis meæ, mittere ad vos:
Також я вважав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата й товариша в праці та боротьбі, вашого посланця та служителя в моїх потребах.
26 quoniam quidem omnes vos desiderabat: et mœstus erat, propterea quod audieratis illum infirmatum.
Він дуже сумував за всіма вами та був стривожений, що ви почули про його хворобу.
27 Nam et infirmatus est usque ad mortem: sed Deus misertus est ejus: non solum autem ejus, verum etiam et mei, ne tristitiam super tristitiam haberem.
Він і справді захворів і мало не помер, але Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб мені не довелося мати скорботу за скорботою.
28 Festinantius ergo misi illum, ut viso eo iterum gaudeatis, et ego sine tristitia sim.
Тож я послав його якомога швидше, щоб, побачивши його знову, ви зраділи, а я не був таким засмученим.
29 Excipite itaque illum cum omni gaudio in Domino, et ejusmodi cum honore habetote;
Отже, прийміть його з усією радістю в Господі та майте повагу до таких людей,
30 quoniam propter opus Christi usque ad mortem accessit, tradens animam suam ut impleret id quod ex vobis deerat erga meum obsequium.
адже він мало не помер заради праці для Христа, ризикуючи життям, аби доповнити нестаток вашого служіння мені.
