Marcum 3
1 Et introivit iterum in synagogam: et erat ibi homo habens manum aridam.
І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
2 Et observabant eum, si sabbatis curaret, ut accusarent illum.
І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.
3 Et ait homini habenti manum aridam: Surge in medium.
І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“
4 Et dicit eis: Licet sabbatis benefacere, an male? animam salvam facere, an perdere? At illi tacebant.
А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“Вони ж мовчали.
5 Et circumspiciens eos cum ira, contristatus super cæcitate cordis eorum, dicit homini: Extende manum tuam. Et extendit, et restituta est manus illi.
І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“І той простяг, — і рука йому стала здорова!
6 Exeuntes autem pharisæi, statim cum Herodianis consilium faciebant adversus eum quomodo eum perderent.
Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.
7 Jesus autem cum discipulis suis secessit ad mare: et multa turba a Galilæa et Judæa secuta est eum,
А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
8 et ab Jerosolymis, et ab Idumæa, et trans Jordanem: et qui circa Tyrum et Sidonem multitudo magna, audientes quæ faciebat, venerunt ad eum.
і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
9 Et dicit discipulis suis ut navicula sibi deserviret propter turbam, ne comprimerent eum:
І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.
10 multos enim sanabat, ita ut irruerent in eum ut illum tangerent, quotquot habebant plagas.
Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.
11 Et spiritus immundi, cum illum videbant, procidebant ei: et clamabant, dicentes:
І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“
12 Tu es Filius Dei. Et vehementer comminabatur eis ne manifestarent illum.
А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.
13 Et ascendens in montem vocavit ad se quos voluit ipse: et venerunt ad eum.
І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
14 Et fecit ut essent duodecim cum illo: et ut mitteret eos prædicare.
І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,
15 Et dedit illis potestatem curandi infirmitates et ejiciendi dæmonia.
і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.
16 Et imposuit Simoni nomen Petrus:
І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,
17 et Jacobum Zebedæi, et Joannem fratrem Jacobi, et imposuit eis nomina Boanerges, quod est, Filii tonitrui:
і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,
18 et Andræam, et Philippum, et Bartholomæum, et Matthæum, et Thomam, et Jacobum Alphæi, et Thaddæum, et Simonem Cananæum,
і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та
19 et Judam Iscariotem, qui et tradidit illum.
та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.
20 Et veniunt ad domum: et convenit iterum turba, ita ut non possent neque panem manducare.
І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
21 Et cum audissent sui, exierunt tenere eum: dicebant enim: Quoniam in furorem versus est.
І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.
22 Et scribæ, qui ab Jerosolymis descenderant, dicebant: Quoniam Beelzebub habet, et quia in principe dæmoniorum ejicit dæmonia.
А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.
23 Et convocatis eis in parabolis dicebat illis: Quomodo potest Satanas Satanam ejicere?
І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?
24 Et si regnum in se dividatur, non potest regnum illud stare.
І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.
25 Et si domus super semetipsam dispertiatur, non potest domus illa stare.
І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.
26 Et si Satanas consurrexerit in semetipsum, dispertitus est, et non poterit stare, sed finem habet.
І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.
27 Nemo potest vasa fortis ingressus in domum diripere, nisi prius fortem alliget, et tunc domum ejus diripiet.
Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.
28 Amen dico vobis, quoniam omnia dimittentur filiis hominum peccata, et blasphemiæ quibus blasphemaverint:
Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
30 Quoniam dicebant: Spiritum immundum habet.
Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.
31 Et veniunt mater ejus et fratres: et foris stantes miserunt ad eum vocantes eum,
І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.
32 et sedebat circa eum turba: et dicunt ei: Ecce mater tua et fratres tui foris quærunt te.
А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.
33 Et respondens eis, ait: Quæ est mater mea et fratres mei?
А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“
34 Et circumspiciens eos, qui in circuitu ejus sedebant, ait: Ecce mater mea et fratres mei.
І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!
35 Qui enim fecerit voluntatem Dei, hic frater meus, et soror mea, et mater est.
Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.
