Ii Samuelis 22
1 Locutus est autem David Domino verba carminis hujus in die qua liberavit eum Dominus de manu omnium inimicorum suorum, et de manu Saul.
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 Et ait: [Dominus petra mea, et robur meum, et salvator meus.
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 Deus fortis meus: sperabo in eum; scutum meum, et cornu salutis meæ: elevator meus, et refugium meum; salvator meus: de iniquitate liberabis me.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Laudabilem invocabo Dominum, et ab inimicis meis salvus ero.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Quia circumdederunt me contritiones mortis: torrentes Belial terruerunt me.
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 In tribulatione mea invocabo Dominum, et ad Deum meum clamabo: et exaudiet de templo suo vocem meam, et clamor meus veniet ad aures ejus.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Commota est et contremuit terra; fundamenta montium concussa sunt, et conquassata: quoniam iratus est eis.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Ascendit fumus de naribus ejus, et ignis de ore ejus vorabit: carbones succensi sunt ab eo.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Inclinavit cælos, et descendit: et caligo sub pedibus ejus.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 Et ascendit super cherubim, et volavit: et lapsus est super pennas venti.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 Posuit tenebras in circuitu suo latibulum, cribrans aquas de nubibus cælorum.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 Præ fulgore in conspectu ejus, succensi sunt carbones ignis.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 Tonabit de cælo Dominus, et excelsus dabit vocem suam.
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 Misit sagittas et dissipavit eos; fulgur, et consumpsit eos.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 Et apparuerunt effusiones maris, et revelata sunt fundamenta orbis ab increpatione Domini, ab inspiratione spiritus furoris ejus.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Misit de excelso, et assumpsit me, et extraxit me de aquis multis.
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Liberavit me ab inimico meo potentissimo, et ab his qui oderant me: quoniam robustiores me erant.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 Prævenit me in die afflictionis meæ, et factus est Dominus firmamentum meum.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 Et eduxit me in latitudinem: liberavit me, quia complacui ei.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 Retribuet mihi Dominus secundum justitiam meam: et secundum munditiam manuum mearum reddet mihi.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 Quia custodivi vias Domini, et non egi impie a Deo meo.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 Omnia enim judicia ejus in conspectu meo, et præcepta ejus non amovi a me.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 Et ero perfectus cum eo, et custodiam me ab iniquitate mea.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 Et restituet mihi Dominus secundum justitiam meam, et secundum munditiam manuum mearum in conspectu oculorum suorum.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 Cum sancto sanctus eris, et cum robusto perfectus.
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 Cum electo electus eris, et cum perverso perverteris.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 Et populum pauperem salvum facies: oculisque tuis excelsos humiliabis.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 Quia tu lucerna mea, Domine, et tu, Domine, illuminabis tenebras meas.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 In te enim curram accinctus: in Deo meo transiliam murum.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 Deus, immaculata via ejus; eloquium Domini igne examinatum: scutum est omnium sperantium in se.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Quis est Deus præter Dominum, et quis fortis præter Deum nostrum?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Deus qui accinxit me fortitudine, et complanavit perfectam viam meam.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 Coæquans pedes meos cervis, et super excelsa mea statuens me;
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 docens manus meas ad prælium, et componens quasi arcum æreum brachia mea.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Dedisti mihi clypeum salutis tuæ, et mansuetudo tua multiplicavit me.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Dilatabis gressus meos subtus me, et non deficient tali mei.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Persequar inimicos meos, et conteram, et non convertar donec consumam eos.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 Consumam eos et confringam, ut non consurgant: cadent sub pedibus meis.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Accinxisti me fortitudine ad prælium: incurvasti resistentes mihi subtus me.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Inimicos meos dedisti mihi dorsum; odientes me, et disperdam eos.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 Clamabunt, et non erit qui salvet; ad Dominum, et non exaudiet eos.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 Delebo eos ut pulverem terræ; quasi lutum platearum comminuam eos atque confringam.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Salvabis me a contradictionibus populi mei; custodies me in caput gentium: populus quem ignoro serviet mihi.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Filii alieni resistent mihi; auditu auris obedient mihi.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Filii alieni defluxerunt, et contrahentur in angustiis suis.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 Vivit Dominus, et benedictus Deus meus, et exaltabitur Deus fortis salutis meæ.
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 Deus qui das vindictas mihi, et dejicis populos sub me.
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 Qui educis me ab inimicis meis, et a resistentibus mihi elevas me: a viro iniquo liberabis me.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Propterea confitebor tibi, Domine, in gentibus, et nomini tuo cantabo:
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 magnificans salutes regis sui, et faciens misericordiam christo suo David, et semini ejus in sempiternum.]
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
