Corinthios Ii 3
1 Incipimus iterum nosmetipsos commendare? aut numquid egemus (sicut quidam) commendatitiis epistolis ad vos, aut ex vobis?
Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?
2 Epistola nostra vos estis, scripta in cordibus nostris, quæ scitur, et legitur ab omnibus hominibus:
Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
3 manifestati quod epistola estis Christi, ministrata a nobis, et scripta non atramento, sed Spiritu Dei vivi: non in tabulis lapideis, sed in tabulis cordis carnalibus.
Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.
4 Fiduciam autem talem habemus per Christum ad Deum:
Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
5 non quod sufficientes simus cogitare aliquid a nobis, quasi ex nobis: sed sufficientia nostra ex Deo est:
не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.
6 qui et idoneos nos fecit ministros novi testamenti: non littera, sed Spiritu: littera enim occidit, Spiritus autem vivificat.
І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.
7 Quod si ministratio mortis litteris deformata in lapidibus fuit in gloria, ita ut non possent intendere filii Israël in faciem Moysi propter gloriam vultus ejus, quæ evacuatur:
Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,
8 quomodo non magis ministratio Spiritus erit in gloria?
скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа!
9 Nam si ministratio damnationis gloria est: multo magis abundat ministerium justitiæ in gloria.
Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
10 Nam nec glorificatum est, quod claruit in hac parte, propter excellentem gloriam.
Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
11 Si enim quod evacuatur, per gloriam est: multo magis quod manet, in gloria est.
бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
12 Habentes igitur talem spem, multa fiducia utimur:
Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,
13 et non sicut Moyses ponebat velamen super faciem suam, ut non intenderent filii Israël in faciem ejus, quod evacuatur,
а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
14 sed obtusi sunt sensus eorum. Usque in hodiernum enim diem, idipsum velamen in lectione veteris testamenti manet non revelatum (quoniam in Christo evacuatur),
Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.
15 sed usque in hodiernum diem, cum legitur Moyses, velamen positum est super cor eorum.
Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло,
16 Cum autem conversus fuerit ad Dominum, auferetur velamen.
„коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“.
17 Dominus autem Spiritus est: ubi autem Spiritus Domini, ibi libertas.
Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля.
18 Nos vero omnes, revelata facie gloriam Domini speculantes, in eamdem imaginem transformamur a claritate in claritatem, tamquam a Domini Spiritu.
Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.
