Corinthios I 10
1 Nolo enim vos ignorare fratres, quoniam patres nostri omnes sub nube fuerunt, et omnes mare transierunt,
Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,
2 et omnes in Moyse baptizati sunt in nube, et in mari:
і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
3 et omnes eamdem escam spiritalem manducaverunt,
і всі їли ту саму пожи́ву духовну,
4 et omnes eumdem potum spiritalem biberunt (bibebant autem de spiritali, consequente eos, petra: petra autem erat Christus):
і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!
5 sed non in pluribus eorum beneplacitum est Deo: nam prostrati sunt in deserto.
Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.
6 Hæc autem in figura facta sunt nostri, ut non simus concupiscentes malorum, sicut et illi concupierunt.
А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.
7 Neque idololatræ efficiamini, sicut quidam ex ipsis: quemadmodum scriptum est: Sedit populus manducare, et bibere, et surrexerunt ludere.
Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.
8 Neque fornicemur, sicut quidam ex ipsis fornicati sunt, et ceciderunt una die viginti tria millia.
Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.
9 Neque tentemus Christum, sicut quidam eorum tentaverunt, et a serpentibus perierunt.
Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.
10 Neque murmuraveritis, sicut quidam eorum murmuraverunt, et perierunt ab exterminatore.
Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.
11 Hæc autem omnia in figura contingebant illis: scripta sunt autem ad correptionem nostram, in quos fines sæculorum devenerunt. (aiōn g165)
Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. (aiōn g165)
12 Itaque qui se existimat stare, videat ne cadat.
Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
13 Tentatio vos non apprehendat nisi humana: fidelis autem Deus est, qui non patietur vos tentari supra id quod potestis, sed faciet etiam cum tentatione proventum ut possitis sustinere.
Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
14 Propter quod, carissimi mihi, fugite ab idolorum cultura:
Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.
15 ut prudentibus loquor, vos ipsi judicate quod dico.
Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.
16 Calix benedictionis, cui benedicimus, nonne communicatio sanguinis Christi est? et panis quem frangimus, nonne participatio corporis Domini est?
Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?
17 Quoniam unus panis, unum corpus multi sumus, omnes qui de uno pane participamus.
Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
18 Videte Israël secundum carnem: nonne qui edunt hostias, participes sunt altaris?
Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?
19 Quid ergo? dico quod idolis immolatum sit aliquid? aut quod idolum, sit aliquid?
Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
20 Sed quæ immolant gentes, dæmoniis immolant, et non Deo. Nolo autem vos socios fieri dæmoniorum:
Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.
21 non potestis calicem Domini bibere, et calicem dæmoniorum; non potestis mensæ Domini participes esse, et mensæ dæmoniorum.
Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.
22 An æmulamur Dominum? numquid fortiores illo sumus? Omnia mihi licent, sed non omnia expediunt.
Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?
23 Omnia mihi licent, sed non omnia ædificat.
Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!
24 Nemo quod suum est quærat, sed quod alterius.
Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!
25 Omne quod in macello venit, manducate, nihil interrogantes propter conscientiam.
Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —
26 Domini est terra, et plenitudo ejus.
Бо „Господня земля, і все, що на ній“!
27 Si quis vocat vos infidelium, et vultis ire: omne quod vobis apponitur, manducate, nihil interrogantes propter conscientiam.
Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
28 Si quis autem dixerit: Hoc immolatum est idolis: nolite manducare propter illum qui indicavit, et propter conscientiam:
Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
29 conscientiam autem dico non tuam, sed alterius. Ut quid enim libertas mea judicatur ab aliena conscientia?
Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
30 Si ego cum gratia participo, quid blasphemor pro eo quod gratias ago?
Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?
31 Sive ergo manducatis, sive bibitis, sive aliud quid facitis: omnia in gloriam Dei facite.
Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!
32 Sine offensione estote Judæis, et gentibus, et ecclesiæ Dei:
Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,
33 sicut et ego per omnia omnibus placeo, non quærens quod mihi utile est, sed quod multis: ut salvi fiant.
як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.
