< ئەیوب 37 >
«لەبەر ئەمە دڵم خورپە دەکات و لە جێی خۆی دەست دەکات بە کوتان. | 1 |
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
بۆ نەڕەی دەنگەکەی و گرمەگرمی دەمی گوێ شل بکە! | 2 |
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
لەژێر هەموو ئاسمان هەتا ئەوپەڕی زەوی، بە بروسکەکەی دەردەبڕێت. | 3 |
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
لەدوای ئەوەش هەر دەنگی نەڕەکەی دێت، بە دەنگی پڕ شانازییەکەی دەگرمێنێت. کاتێک دەنگ دەداتەوە بروسکەکەی ڕاناگرێت. | 4 |
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
خودا بە دەنگێکی سەرسوڕهێنەر دەگرمێنێت؛ کاری مەزنی وا دەکات کە ئێمە تێیناگەین. | 5 |
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
بە بەفر دەفەرموێت:”بکەوە سەر زەوی،“هەروەها بە تاوە باران دەفەرموێت:”بە لێزمە ببارێ.“ | 6 |
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
مۆر لە دەستی هەموو مرۆڤێک دەدات، بۆ ئەوەی هەموو خەڵکی دروستکەری خۆیان بناسن. | 7 |
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
گیانلەبەران دەچنە ناو لانەکانی خۆیانەوە و لەناو کونەکانی خۆیان دەمێننەوە. | 8 |
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
لە باشوورەوە ڕەشەبا دێت و لە باکووریشەوە سەرما. | 9 |
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
لە هەناسەی خوداوە بەستەڵەک پەیدا دەبێت و سەر ڕووی ئاوەکان دەبنە سەهۆڵ. | 10 |
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
هەروەها هەورەکان بە شێ بار دەکات؛ بروسکەکەی بەناو هەورەکاندا پەرت دەکات. | 11 |
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
بەگوێرەی خواستی ئەو لەسەر ڕووی زەوی ئاوەدان دەگەڕێن هەتا هەموو ئەوە بکات کە فەرمانی پێ دەکرێت. | 12 |
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
هەورەکان دەهێنێت بۆ تەمبێکردنی خەڵک، یان بۆ ئەوەی ئاو بداتە زەوییەکەی و خۆشەویستییە نەگۆڕەکەی پیشان بدات. | 13 |
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
«ئەیوب گوێ بۆ ئەمە شل بکە! هەستە و لە پەرجووەکانی خودا وردبەرەوە. | 14 |
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
ئایا دەزانیت خودا چۆن فەرمان بە هەورەکان دەکات، یان درەوشانەوەی هەورە بروسکەکەی چۆنە؟ | 15 |
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
ئایا دەزانیت چۆن هەورەکان بە ئاسمانەوە وەستاون، ئایا کارە سەرسوڕهێنەرەکانی خودا دەزانیت ئەوەی کە زانیاری تەواوە؟ | 16 |
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
ئەی ئەوەی لەناو جلوبەرگەکەت گەرما دەتخوات بە کپبوونی زەوی بە بای باشوور، | 17 |
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
ئایا دەتوانیت هاوکاری ئەو بکەیت ئاسمان بڵاو بکەیتەوە، کە وەک ئاوێنەیەکی لە بڕۆنز داڕێژراو ڕەقە؟ | 18 |
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
«پێمان بڵێ کە چی پێ بڵێین؛ لەبەر ئەوەی ئێمە لە تاریکیداین ناتوانین داواکارییەکەمان ئامادە بکەین. | 19 |
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
ئایا دەبێت پێی بگوترێت کە من دەمەوێ قسە بکەم؟ ئایا مرۆڤ قسە دەکات بۆ ئەوەی خۆی بە قووتدان بدات؟ | 20 |
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
ئێستاش کەس ناتوانێت تەماشای خۆر بکات کە لە ئاسماندا دەدرەوشێتەوە دوای ئەوەی با هەڵیکرد و ئاسمانی بێگەرد کرد. | 21 |
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
لە باکوورەوە بە شکۆمەندییەکی زێڕین دێت، خودای شکۆدار و سامناک دێت. | 22 |
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
ئێمە پەی بە خودای هەرە بەتوانای باڵادەست نابەین، کە لەبەر دادپەروەرییە مەزنەکەی و ڕاستودروستییە زۆرەکەی ستەم ناکات. | 23 |
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
لەبەر ئەمە خەڵکی لێی دەترسن، چونکە ئاوڕ دەداتەوە لەوانەی کە بە دڵیان دانان.» | 24 |
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.