< ئەیوب 29 >
ئەیوب سەرلەنوێ دەستی بە قسە کردەوە و گوتی: | 1 |
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
«خۆزگەم بە مانگەکانی ڕابردوو، بەو ڕۆژانەی کە خودا منی پاراست، | 2 |
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
کاتێک چراکەی خۆی لە سەرم هەڵکرد و بە ڕووناکی ئەو بەناو تاریکیدا دەڕۆیشتم! | 3 |
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
خۆزگە بەو ڕۆژانەی کە لە هەڕەتی هێز و توانادا بووم، هاوڕێیەتییە گیانی بەگیانییەکەم لەگەڵ خودا چادرەکەی منی بەرەکەتدار کردبوو، | 4 |
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
خودای هەرە بەتوانا هێشتا لەگەڵم بوو و منداڵەکانیشم لە چواردەورم بوون، | 5 |
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
کاتێک پێیەکانم بە شیر دەشوشت، تاشەبەردیش جۆگەکانی زەیتی بۆ هەڵدەقوڵاندم. | 6 |
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
«کاتێک بۆ لای دەروازەی شارەکە دەچووم و لە گۆڕەپانەکەدا دیوەخانی خۆم ئامادە دەکرد، | 7 |
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
گەنجەکان کە منیان دەبینی خۆیان دەشاردەوە، پیرانیش لەبەرم هەڵدەستان و ڕادەوەستان؛ | 8 |
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
پیاوە گەورەکان نەیاندەویست قسە بکەن، دەستیان دەخستە سەر دەمی خۆیان؛ | 9 |
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
پیاوماقوڵان دەنگیان لێ دەبڕا و زمانیان بە مەڵاشوویانەوە دەنووسا. | 10 |
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
ئەوەی گوێی لێم دەبوو ستایشی دەکردم، ئەو چاوەی کە دەیبینی شایەتی بۆ دەدام، | 11 |
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
چونکە ئەو هەژارانەی کە هاواریان بۆ دەهێنام و ئەو هەتیوانەی کە بێکەس بوون ڕزگارم دەکردن. | 12 |
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
ئەوانەی لە سەرەمەرگدا بوون بەرەکەتیان دەدامێ و دڵی بێوەژنم دەهێنایە قریوە. | 13 |
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
ڕاستودروستیم لەبەر دەکرد و دەمپۆشی؛ دادپەروەری کەوا و مێزەرەکەم بوو. | 14 |
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
دەبووم بە چاو بۆ نابینایان و بە قاچ بۆ شەلان. | 15 |
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
من بۆ نەداران باوکێک دەبووم و بەرگریم لە کەسێک دەکرد کە پێی ئاشنا نەبووم. | 16 |
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
کەڵبەی ستەمکارم وردوخاش دەکرد و لەنێو ددانەکانی نێچیرم دەڕفاند. | 17 |
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
«جا گوتم:”لەناو لانەکەی خۆم ڕۆح بەدەستەوە دەدەم و وەک لم ڕۆژگارم زۆر دەبێت. | 18 |
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
ڕەگم بەرەو ئاوەکان درێژ دەبێتەوە، بە درێژایی شەو شەونم بەسەر چڵەکانمەوە دەبێت. | 19 |
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
شکۆمەندیم بە هەمیشەیی لەگەڵم دەبێت، کەوانەکەم لە دەستم نوێ دەبێتەوە.“ | 20 |
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
«گوێیان لە من دەگرت و چاوەڕێیان دەکرد لە کاتی ڕاوێژکردنم گوێیان بۆم شل دەکرد. | 21 |
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
لەدوای قسەکانم هیچیان لە دەم نەدەهاتە دەرەوە؛ قسەکانم دڵۆپەی بەسەریاندا کرد. | 22 |
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
چاوەڕێیان دەکردم وەک چاوەڕێی نمە باران بکەن و دەمیان دەکردەوە وەک بۆ بارانی بەهار. | 23 |
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
کاتێک لەگەڵیان ڕووخۆش دەبووم، باوەڕیان نەدەکرد؛ کاتێک ڕەزامەندیم پیشان دەدا، چاوەڕێی ئەوەیان نەدەکرد. | 24 |
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
ڕێگام بۆیان هەڵدەبژارد و وەک سەرۆک دادەنیشتم؛ وەک پاشایەک لەناو سوپا نیشتەجێ دەبووم، وەک ئەوەی دڵنەوایی شیوەنگێڕان دەداتەوە. | 25 |
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!