< ئەیوب 16 >

ئەیوبیش وەڵامی دایەوە: 1
А Йов відповів та й сказав:
«زۆرم لەمانە گوێ لێ بووە، هەموو دڵنەواییەکەتان بریندارکەرن! 2
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
ئایا قسەی پووچ کۆتایی هەیە؟ یان چی دەتوروژێنێت هەتا وەڵام بدەیتەوە؟ 3
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
منیش وەک ئێوە قسەم دەکرد، ئەگەر ئێوە لە جێی من بوونایە؛ قسەم بۆ دەگێڕانەوە و سەرم لە ئاستتان دەلەقاند. 4
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
بەڵام بە دەم هانم دەدان و جوڵەی لێوەکانم ڕایدەگرتن. 5
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
«ئەگەر قسە بکەم لە خەمۆکیەکەم کەم نابێتەوە، ئەگەر بێدەنگیش بم لێم دوور ناکەوێتەوە. 6
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
ئەی خودایە، بێگومان تۆ بێزارت کردووم، هەموو کەسوکارەکەی منت لەناوبردووە. 7
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
سستت کردم، سستییەکەم بووە شایەت، لاوازییەکەم لێم هەستاوە، بەرەوڕوو شایەتیم لەسەر دەدات. 8
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
تووڕەییەکەی پەلاماری دام و منی چەوساندەوە، ددانەکانی لێم جیڕکردەوە، دوژمنەکەم چاوی تێبڕیوم. 9
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
خەڵک دەمیان لێ داچەقاندووم، بە گاڵتەپێکردنەوە زللەیان لێدەدام، پێکەوە گەلەکۆمەیان لێکردم. 10
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
خودا منی دایە دەست زۆردار و فڕێیدامە نێو دەستی خراپەکارەوە. 11
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
من ئاسوودە بووم و ئەو جێی لەق کردم، پشتەملی گرتم و وردوخاشی کردم. منی کرد بە نیشانی خۆی؛ 12
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
تیرهاوێژەکانی دەوریان دام. جەرگی بڕیم و دڵی نەسووتا، زراوی منی بەسەر زەویدا ڕشت. 13
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
جار لەدوای جار شەقم دەکات، وەک جەنگاوەرێک هێرش دەکاتە سەرم. 14
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
«جلوبەرگی گوشم بە پێستمەوە دووری و خۆڵەمێشم بە سەری خۆمدا کرد. 15
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
دەموچاوم لەبەر گریان سوور هەڵگەڕا و ڕەشی بەسەر پێڵوی چاومدا هات. 16
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
لەگەڵ ئەوەی زۆرداری لە دەستی مندا نییە و نوێژەکەم بێگەردە. 17
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
«ئەی زەوی، خوێنەکەم دامەپۆشە، با جێیەک نەبێت بۆ هاوارم! 18
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
ئەوەتا لە ئێستاوە شایەتەکەم لە ئاسمانە، پارێزگارەکەم لە بەرزاییەکانە، 19
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
ئەو هاوڕێمە و داکۆکیم لێ دەکات. کاتێک لەبەردەم خودا چاوەکانم فرمێسک دەڕێژن، 20
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
ئەو لە پێناوی پیاوێک لە خودا دەپاڕێتەوە، وەک پاڕانەوەی کەسێک بۆ هاوڕێکەی. 21
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
«تەمەنم کورتە و بەسەردەچێت، لە ڕێگایەکدا دیلم کە لێی ناگەڕێمەوە. 22
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.

< ئەیوب 16 >