< 아가 1 >
Соломонова Пісня над піснями.
2 내게 입맞추기를 원하니 네 사랑이 포도주보다 나음이로구나
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 네 기름이 향기로워 아름답고 네 이름이 쏟은 향기름 같으므로 처녀들이 너를 사랑하는구나
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 왕이 나를 침궁으로 이끌어 들이시니 너는 나를 인도하라 우리가 너를 따라 달려가리라 우리가 너를 인하여 기뻐하며 즐거워하니 네 사랑이 포도주에서 지남이라 처녀들이 너를 사랑함이 마땅하니라
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 예루살렘 여자들아 내가 비록 검으나 아름다우니 게달의 장막 같을지라도 솔로몬의 휘장과도 같구나
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 내가 일광에 쬐어서 거무스름할지라도 흘겨보지 말 것은 내 어미의 아들들이 나를 노하여 포도원지기를 삼았음이라 나의 포도원은 내가 지키지 못하였구나
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 내 마음에 사랑하는 자야 너의 양떼 먹이는 곳과 오정에 쉬게 하는 곳을 내게 고하라 내가 네 동무 양떼 곁에서 어찌 얼굴을 가리운 자 같이 되랴
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 여인 중에 어여쁜 자야 네가 알지 못하겠거든 양떼의 발자취를 따라 목자들의 장막 곁에서 너의 염소 새끼를 먹일지니라
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 내 사랑아 내가 너를 바로의 병거의 준마에 비하였구나
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 네 두 뺨은 땋은 머리털로, 네 목은 구슬 꿰미로 아름답구나
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 우리가 너를 위하여 금사슬을 은을 박아 만들리라
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 왕이 상에 앉았을 때에 나의 나도 기름이 향기를 토하였구나
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 나의 사랑하는 자는 내 품 가운데 몰약 향낭이요
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 나의 사랑하는 자는 내게 엔게디 포도원의 고벨화 송이로구나
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 내 사랑아 너는 어여쁘고 어여쁘다 네 눈이 비둘기 같구나
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 나의 사랑하는 자야 너는 어여쁘고 화창하다 우리의 침상은 푸르고
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 우리 집은 백향목 들보, 잣나무 석가래로구나
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“