시편 49
1 고라 자손의 시, 영장으로 한 노래 만민들아 이를 들어라 세상의 거민들아 귀를 기울이라
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 귀천 빈부를 물론하고 다 들을지어다
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 내 입은 지혜를 말하겠고 내 마음은 명철을 묵상하리로다
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 내가 비유에 내 귀를 기울이고 수금으로 나의 오묘한 말을 풀리로다
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 죄악이 나를 따라 에우는 환난의 날에 내가 어찌 두려워하랴
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 자기의 재물을 의지하고 풍부함으로 자긍하는 자는
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 아무도 결코 그 형제를 구속하지 못하며 저를 위하여 하나님께 속전을 바치지도 못할 것은
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 저희 생명의 구속이 너무 귀하며 영영히 못할 것임이라
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 저로 영존하여 썩음을 보지 않게 못하리니
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 저가 보리로다 지혜있는 자도 죽고 우준하고 무지한 자도 같이 망하고 저희 재물을 타인에게 끼치는도다
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 저희의 속 생각에 그 집이 영영히 있고 그 거처가 대대에 미치리라 하여 그 전지를 자기 이름으로 칭하도다
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 사람은 존귀하나 장구치 못함이여 멸망하는 짐승 같도다
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 저희의 이 행위는 저희의 우매함이나 후세 사람은 오히려 저희 말을 칭찬하리로다(셀라)
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 양 같이 저희를 음부에 두기로 작정되었으니 사망이 저희 목자일 것이라 정직한 자가 아침에 저희를 다스리리니 저희 아름다움이 음부에서 소멸하여 그 거처조차 없어지려니와 (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 사람이 치부하여 그 집 영광이 더할 때에 너는 두려워 말지어다
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 저가 죽으매 가져가는 것이 없고 그 영광이 저를 따라 내려가지 못함이로다
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 저가 비록 생시에 자기를 축하하며 스스로 좋게 함으로 사람들에게 칭찬을 받을지라도
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 그 역대의 열조에게로 돌아가리니 영영히 빛을 보지 못하리로다
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 존귀에 처하나 깨닫지 못하는 사람은 멸망하는 짐승 같도다
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
