잠언 19
1 성실히 행하는 가난한 자는 입술이 패려하고 미련한 자보다 나으니라
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 지식 없는 소원은 선치 못하고 발이 급한 사람은 그릇하느니라
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 사람이 미련하므로 자기 길을 굽게 하고 마음으로 여호와를 원망하느니라
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 재물은 많은 친구를 더하게 하나 가난한즉 친구가 끊어지느니라
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 거짓 증인은 벌을 면치 못할 것이요 거짓말을 내는 자도 피치 못하리라
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 너그러운 사람에게는 은혜를 구하는 자가 많고 선물을 주기를 좋아하는 자에게는 사람마다 친구가 되느니라
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 가난한 자는 그 형제들에게도 미움을 받거든 하물며 친구야 그를 멀리 아니하겠느냐 따라가며 말하려 할지라도 그들이 없어졌으리라
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 지혜를 얻는 자는 자기 영혼을 사랑하고 명철을 지키는 자는 복을 얻느니라
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 거짓 증인은 벌을 면치 못할 것이요 거짓말을 내는 자는 망할 것이니라
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 미련한 자가 사치하는 것이 적당치 못하거든 하물며 종이 방백을 다스림이랴
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 노하기를 더디하는 것이 사람의 슬기요 허물을 용서하는 것이 자기의 영광이니라
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 왕의 노함은 사자의 부르짖음 같고 그의 은택은 풀 위에 이슬 같으니라
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 미련한 아들은 그 아비의 재앙이요 다투는 아내는 이어 떨어지는 물방울이니라
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 집과 재물은 조상에게서 상속하거니와 슬기로운 아내는 여호와께로서 말미암느니라
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 게으름이 사람으로 깊이 잠들게 하나니 해태한 사람은 주릴 것이니라
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 계명을 지키는 자는 자기의 영혼을 지키거니와 그 행실을 삼가지 아니하는 자는 죽으리라
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 가난한 자를 불쌍히 여기는 것은 여호와께 꾸이는 것이니 그 선행을 갚아 주시리라
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 네가 네 아들에게 소망이 있은즉 그를 징계하고 죽일 마음은 두지 말지니라
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 노하기를 맹렬히 하는 자는 벌을 받을 것이라 네가 그를 건져 주면 다시 건져 주게 되리라
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 너는 권고를 들으며 훈계를 받으라 그리하면 네가 필경은 지혜롭게 되리라
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 사람의 마음에는 많은 계획이 있어도 오직 여호와의 뜻이 완전히 서리라
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 사람은 그 인자함으로 남에게 사모함을 받느니라 가난한 자는 거짓말하는 자보다 나으니라
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 여호와를 경외하는 것은 사람으로 생명에 이르게 하는 것이라 경외하는 자는 족하게 지내고 재앙을 만나지 아니하느니라
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 게으른 자는 그 손을 그릇에 넣고도 입으로 올리기를 괴로워하느니라
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 거만한 자를 때리라 그리하면 어리석은 자도 경성하리라 명철한 자를 견책하라 그리하면 그가 지식을 얻으리라
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 아비를 구박하고 어미를 쫓아 내는 자는 부끄러움을 끼치며 능욕을 부르는 자식이니라
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 내 아들아 지식의 말씀에서 떠나게 하는 교훈을 듣지 말지니라
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 망령된 증인은 공의를 업신여기고 악인의 입은 죄악을 삼키느니라
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 심판은 거만한 자를 위하여 예비된 것이요 채찍은 어리석은 자의 등을 위하여 예비된 것이니라
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
