잠언 17
1 마른 떡 한 조각만 있고도 화목하는 것이 육선이 집에 가득하고 다투는 것보다 나으니라
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 슬기로운 종은 주인의 부끄러움을 끼치는 아들을 다스리겠고 또 그 아들들 중에서 유업을 나눠 얻으리라
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 도가니는 은을, 풀무는 금을 연단하거니와 여호와는 마음을 연단하시느니라
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 악을 행하는 자는 궤사한 입술을 잘 듣고 거짓말을 하는 자는 악한 혀에 귀를 기울이느니라
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 가난한 자를 조롱하는 자는 이를 지으신 주를 멸시하는 자요 사람의 재앙을 기뻐하는 자는 형벌을 면치 못할 자니라
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 손자는 노인의 면류관이요 아비는 자식의 영화니라
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 분외의 말을 하는 것도 미련한 자에게 합당치 아니하거든 하물며 거짓말을 하는 것이 존귀한 자에게 합당하겠느냐
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 뇌물은 임자의 보기에 보석 같은즉 어디로 향하든지 형통케 하느니라
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 허물을 덮어 주는 자는 사랑을 구하는 자요 그것을 거듭 말하는 자는 친한 벗을 이간하는 자니라
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 한 마디로 총명한 자를 경계하는 것이 매 백 개로 미련한 자를 때리는 것보다 더욱 깊이 박이느니라
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 악한 자는 반역만 힘쓰나니 그러므로 그에게 잔인한 사자가 보냄을 입으리라
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 차라리 새끼 빼앗긴 암콤을 만날지언정 미련한 일을 행하는 미련한 자를 만나지 말 것이니라
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 누구든지 악으로 선을 갚으면 악이 그 집을 떠나지 아니하리라
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 다투는 시작은 방축에서 물이 새는 것 같은즉 싸움이 일어나기 전에 시비를 그칠 것이니라
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 악인을 의롭다 하며 의인을 악하다 하는 이 두 자는 다 여호와의 미워하심을 입느라
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 미련한 자는 무지하거늘 손에 값을 가지고 지혜를 사려 함은 어찜인고
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 친구는 사랑이 끊이지 아니하고 형제는 위급한 때까지 위하여 났느니라
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 지혜없는 자는 남의 손을 잡고 그 이웃 앞에서 보증이 되느니라
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 다툼을 좋아하는 자는 죄과를 좋아하는 자요 자기 문을 높이는 자는 파괴를 구하는 자니라
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 마음이 사특한 자는 복을 얻지 못하고 혀가 패역한 자는 재앙에 빠지느니라
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 미련한 자를 낳는 자는 근심을 당하나니 미련한 자의 아비는 낙이 없느니라
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 마음의 즐거움은 양약이라도 심령의 근심은 뼈로 마르게 하느니라
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 악인은 사람의 품에서 뇌물을 받고 재판을 굽게 하느니라
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 지혜는 명철한 자의 앞에 있거늘 미련한 자는 눈을 땅 끝에 두느니라
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 미련한 아들은 그 아비의 근심이 되고 그 어미의 고통이 되느니라
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 의인을 벌하는 것과 귀인을 정직하다고 때리는 것이 선치 못하니라
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 말을 아끼는 자는 지식이 있고 성품이 안존한 자는 명철하니라
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 미련한 자라도 잠잠하면 지혜로운 자로 여기우고 그 입술을 닫히면 슬기로운 자로 여기우느니라
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
