잠언 14
1 무릇 지혜로운 여인은 그 집을 세우되 미련한 여인은 자기 손으로 그것을 허느니라
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 정직하게 행하는 자는 여호와를 경외하여도 패역하게 행하는 자는 여호와를 경멸히 여기느니라
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 미련한 자는 교만하여 입으로 매를 자청하고 지혜로운 자는 입술로 스스로 보전하느니라
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 소가 없으면 구유는 깨끗하려니와 소의 힘으로 얻는 것이 많으니라
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 신실한 증인은 거짓말을 아니하여도 거짓 증인은 거짓말을 뱉느니라
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 거만한 자는 지혜를 구하여도 얻지 못하거니와 명철한 자는 지식 얻기가 쉬우니라
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 너는 미련한 자의 앞을 떠나라 그 입술에 지식 있음을 보지 못함이니라
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 슬기로운 자의 지혜는 자기의 길을 아는 것이라도 미련한 자의 어리석음은 속이는 것이니라
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 미련한 자는 죄를 심상히 여겨도 정직한 자 중에는 은혜가 있느니라
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 마음의 고통은 자기가 알고 마음의 즐거움도 타인이 참예하지 못하느니라
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 악한 자의 집은 망하겠고 정직한 자의 장막은 흥하리라
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 어떤 길은 사람의 보기에 바르나 필경은 사망의 길이니라
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 웃을 때에도 마음에 슬픔이 있고 즐거움의 끝에도 근심이 있느니라
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 마음이 패려한 자는 자기 행위로 보응이 만족하겠고 선한 사람도 자기의 행위로 그러하리라
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 어리석은 자는 온갖 말을 믿으나 슬기로운 자는 그 행동을 삼가느니라
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 지혜로운 자는 두려워하여 악을 떠나나 어리석은 자는 방자하여 스스로 믿느니라
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 노하기를 속히 하는 자는 어리석은 일을 행하고 악한 계교를 꾀하는 자는 미움을 받느니라
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 어리석은 자는 어리석음으로 기업을 삼아도 슬기로운 자는 지식으로 면류관을 삼느니라
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 악인은 선인 앞에 엎드리고 불의자는 의인의 문에 엎드리느니라
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 가난한 자는 그 이웃에게도 미움을 받게 되나 부요한 자는 친구가 많으니라
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 그 이웃을 업신여기는 자는 죄를 범하는 자요 빈곤한 자를 불쌍히 여기는 자는 복이 있는 자니라
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 악을 도모하는 자는 그릇 가는 것이 아니냐 선을 도모하는 자에게는 인자와 진리가 있으리라
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 모든 수고에는 이익이 있어도 입술의 말은 궁핍을 이룰 뿐이니라
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 지혜로운 자의 재물은 그의 면류관이요 미련한 자의 소유는 다만 그 미련한 것이니라
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 진실한 증인은 사람의 생명을 구원하여도 거짓말을 뱉는 사람은 속이느니라
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 여호와를 경외하는 자에게는 견고한 의뢰가 있나니 그 자녀들에게 피난처가 있으리라
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 여호와를 경외하는 것은 생명의 샘이라 사망의 그물에서 벗어나게 하느니라
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 백성이 많은 것은 왕의 영광이요 백성이 적은 것은 주권자의 패망이니라
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 노하기를 더디 하는 자는 크게 명철하여도 마음이 조급한 자는 어리석음을 나타내느니라
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 마음의 화평은 육신의 생명이나 시기는 뼈의 썩음이니라
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 가난한 사람을 학대하는 자는 그를 지으신 이를 멸시하는 자요 궁핍한 사람을 불쌍히 여기는 자는 주를 존경하는 자니라
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 악인은 그 환난에 엎드러져도 의인은 그 죽음에도 소망이 있느니라
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 지혜는 명철한 자의 마음에 머물거니와 미련한 자의 속에 있는 것은 나타나느니라
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 의는 나라로 영화롭게 하고 죄는 백성을 욕되게 하느니라
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 슬기롭게 행하는 신하는 왕의 은총을 입고 욕을 끼치는 신하는 그의 진노를 당하느니라
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
