시편 50
1 (아삽의 시) 전능하신 자 하나님 여호와께서 말씀하사 해 돋는데서부터 지는 데까지 세상을 부르셨도다
Псалом Асафів.
2 온전히 아름다운 시온에서 하나님이 빛을 발하셨도다
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 우리 하나님이 임하사 잠잠치 아니하시니 그앞에는 불이 삼키고 그 사방에는 광풍이 불리로다
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 하나님이 그 백성을 판단하시려고 윗 하늘과 아래 땅에 반포하여
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 이르시되 나의 성도를 너의 앞에 모으라 곧 제사로 나와 언약한 자니라 하시도다
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 하늘이 그 공의를 선포하리니 하나님 그는 심판장이심이로다 (셀라)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 내 백성아, 들을지어다! 내가 말하리라 이스라엘아, 내가 네게 증거하리라 나는 하나님 곧 네 하나님이로다
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 내가 너의 제물을 인하여는 너를 책망치 아니하리니 네 번제가 항상 내 앞에 있음이로다
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 내가 네 집에서 수소나 네 우리에서 수염소를 취치 아니하리니
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 이는 삼림의 짐승들과 천산의 생축이 다 내 것이며
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 산의 새들도 나의 아는 것이며 들의 짐승도 내 것임이로다
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 내가 가령 주려도 네게 이르지 않을 것은 세계와 거기 충만한 것이 내 것임이로다
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 내가 수소의 고기를 먹으며 염소의 피를 마시겠느냐?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 감사로 하나님께 제사를 드리며 지극히 높으신 자에게 네 서원을 갚으며
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 환난 날에 나를 부르라! 내가 너를 건지리니 네가 나를 영화롭게 하리로다
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 악인에게는 하나님이 이르시되 네가 어찌 내 율례를 전하며 내 언약을 네 입에 두느냐
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 네가 교훈을 미워하고 내 말을 네 뒤로 던지며
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 도적을 본즉 연합하고 간음하는 자와 동류가 되며
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 네 입을 악에게 주고 네 혀로 궤사를 지으며
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 앉아서 네 형제를 공박하며 네 어미의 아들을 비방하는도다
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 네가 이 일을 행하여도 내가 잠잠하였더니 네가 나를 너와 같은 줄로 생각하였도다 그러나 내가 너를 책망하여 네 죄를 네 목전에 차례로 베풀리라 하시는도다
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 하나님을 잊어버린 너희여 이제 이를 생각하라 그렇지 않으면 내가 너희를 찢으리니 건질 자 없으리라
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 감사로 제사를 드리는 자가 나를 영화롭게 하나니 그 행위를 옳게 하는 자에게 내가 하나님의 구원을 보이리라
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
