잠언 7
1 내 아들아 내 말을 지키며 내 명령을 네게 간직하라
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 내 명령을 지켜서 살며 내 법을 네 눈동자처럼 지키라!
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 이것을 네 손가락에 매며 이것을 네 마음판에 새기라
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 지혜에게 너는 내 누이라 하며 명철에게 너는 내 친족이라 하라
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 그리하면 이것이 너를 지켜서 음녀에게, 말로 호리는 이방 계집에게 빠지지 않게 하리라
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 내가 내 집 들창으로, 살창으로 내어다 보다가
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 어리석은자 중에, 소년 중에 한 지혜 없는 자를 보았노라
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 그가 거리를 지나 음녀의 골목 모퉁이로 가까이 하여 그 집으로 들어가는데
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 저물 때, 황혼 때, 깊은밤 흑암 중에라
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 그 때에 기생의 옷을 입은 간교한 계집이 그를 맞으니
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 이 계집은 떠들며 완패하며 그 발이 집에 머물지 아니하여
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 어떤 때에는 거리, 어떤 때에는 광장 모퉁이, 모퉁이에 서서 사람을 기다리는 자라
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 그 계집이 그를 붙잡고 입을 맞추며 부끄러움을 모르는 얼굴로 말하되
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 내가 화목제를 드려서 서원한 것을 오늘날 갚았노라
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 이러므로 내가 너를 맞으려고 나와서 네 얼굴을 찾다가 너를 만났도다
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 내 침상에는 화문 요와 애굽의 문채 있는 이불을 폈고
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 몰약과 침향과 계피를 뿌렸노라
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 오라, 우리가 아침까지 흡족하게 서로 사랑하며 사랑함으로 희락하자
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 남편은 집을 떠나 먼 길을 갔는데
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 은 주머니를 가졌은즉 보름에나 집에 돌아오리라 하여
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 여러가지 고운 말로 혹하게 하며 입술의 호리는 말로 꾀므로
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 소년이 곧 그를 따랐으니 소가 푸주로 가는 것 같고 미련한 자가 벌을 받으려고 쇠사슬에 매이러 가는 것과 일반이라
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 필경은 살이 그 간을 뚫기까지에 이를 것이라 새가 빨리 그물로 들어가되 그 생명을 잃어버릴 줄을 알지 못함과 일반이니라
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 아들들아 나를 듣고 내 입의 말에 주의하라
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 네 마음이 음녀의 길로 치우치지 말며 그 길에 미혹지 말지어다
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 대저 그가 많은 사람을 상하여 엎드러지게 하였나니 그에게 죽은자가 허다하니라
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
