마가복음 4
1 예수께서 다시 바닷가에서 가르치시니 큰 무리가 모여 들거늘 예수께서 배에 올라 바다에 떠 앉으시고 온 무리는 바다 곁 육지에 있더라
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2 이에 예수께서 여러 가지를 비유로 가르치시니 그 가르치시는 중에 저희에게 이르시되
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3 `들으라 씨를 뿌리는 자가 뿌리러 나가서
Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
4 뿌릴새 더러는 길 가에 떨어지매 새들이 와서 먹어 버렸고
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5 더러는 흙이 얇은 돌밭에 떨어지매 흙이 깊지 아니하므로 곧 싹이 나오나
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6 해가 돋은 후에 터져서 뿌리가 없으므로 말랐고
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7 더러는 가시떨기에 떨어지매 가시가 자라 기운을 막으므로 결실치 못하였고
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8 더러는 좋은 땅에 떨어지매 자라 무성하여 결실하였으니 삼십배와 육십배와 백배가 되었느니라' 하시고
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9 또 이르시되 `들을 귀 있는 자는 들으라' 하시니라
І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10 예수께서 홀로 계실 때에 함께한 사람들이 열 두 제자로 더불어 그 비유를 묻자오니
Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11 이르시되 `하나님 나라의 비밀을 너희에게는 주었으나 외인에게는 모든 것을 비유로 하나니
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12 이는 저희로 보기는 보아도 알지 못하며 듣기는 들어도 깨닫지 못하게 하여 돌이켜 죄 사함을 얻지 못하게 하여 함이니라' 하시고
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
13 또 가라사대 `너희가 이 비유를 알지 못할진대 어떻게 모든 비유를 알겠느뇨?
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
14 뿌리는 자는 말씀을 뿌리는 것이다
Сїяч слово сіє.
15 말씀이 길가에 뿌리웠다는 것은 이들이니 곧 말씀을 들었을 때에 사단이 즉시 와서 저희에게 뿌리운 말씀을 빼앗는 것이요
Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
16 또 이와 같이 돌밭에 뿌리웠다는 것은 이들이니 곧 말씀을 들을 때에 즉시 기쁨으로 받으나
Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17 그 속에 뿌리가 없어 잠간 견디다가 말씀을 인하여 환난이나 핍박이 일어나는 때에는 곧 넘어지는 자요
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18 또 어떤이는 가시떨기에 뿌리우는 자니 이들은 말씀을 듣되
А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
20 좋은 땅에 뿌리웠다는 것은 곧 말씀을 듣고 받아 삼십배와 육십배와 백배의 결실을 하는 자니라'
А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21 또 저희에게 이르시되 `사람이 등불을 가져오는 것은 말 아래나 평상 아래나 두려함이냐 등경 위에 두려함이 아니냐
І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22 드러내려 하지 않고는 숨긴 것이 없고 나타내려 하지 않고는 감추인 것이 없느니라
Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23 들을 귀 있는 자는 들으라'
Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24 또 가라사대 `너희가 무엇을 듣는가 스스로 삼가라 너희의 헤아리는 그 헤아림으로 너희가 헤아림을 받을것이요 또 더 받으리니
І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25 있는자는 받을것이요 없는 자는 그 있는 것까지 빼앗기리라'
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26 또 가라사대 `하나님의 나라는 사람이 씨를 땅에 뿌림과 같으니
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27 저가 밤낮 자고 깨고 하는 중에 씨가 나서 자라되 그 어떻게 된 것을 알지 못하느니라
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
28 땅이 스스로 열매를 맺되 처음에는 싹이요 다음에는 이삭이요 그 다음에는 이삭에 충실한 곡식이라
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29 열매가 익으면 곧 낫을 대나니 이는 추수 때가 이르렀음이니라'
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30 또 가라사대 `우리가 하나님의 나라를 어떻게 비하며 또 무슨 비유로 나타낼꼬
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31 겨자씨 한 알과 같으니 땅에 심길 때에는 땅 위의 모든 씨보다 작은 것이로되
Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
32 심긴 후에는 자라서 모든 나물보다 커지며 큰 가지를 내니 공중의 새들이 그 그늘에 깃들일 만큼 되느니라'
а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
33 예수께서 이러한 많은 비유로 저희가 알아 들을 수 있는대로 말씀을 가르치시되
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34 비유가 아니면 말씀하지 아니 하시고 다만 혼자 계실 때에 그 제자들에게 모든것을 해석하시더라
Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
35 그날 저물 때에 제자들에게 이르시되 `우리가 저편으로 건너가자' 하시니
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36 저희가 무리를 떠나 예수를 배에 계신 그대로 모시고 가매 다른 배들도 함께 하더니
І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
37 큰 광풍이 일어나며 물결이 부딪혀 배에 들어와 배에 가득하게 되었더라
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38 예수께서는 고물에서 베개를 베시고 주무시더니 제자들이 깨우며 가로되 `선생님이여 우리의 죽게 된것을 돌아보지 아니하시나이까?' 하니
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39 예수께서 깨어 바람을 꾸짖으시며 바다더러 이르시되 `잠잠하라! 고요하라!' 하시니 바람이 그치고 아주 잔잔하여지더라
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40 이에 제자들에게 이르시되 `어찌하여 이렇게 무서워하느냐? 너희가 어찌 믿음이 없느냐?' 하시니
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
41 저희가 심히 두려워하여 서로 말하되 `저가 뉘기에 바람과 바다라도 순종하는고' 하였더라
І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
