욥기 9
1 욥이 대답하여 가로되
А Йов відповів та й сказав:
2 내가 진실로 그 일이 그런 줄을 알거니와 인생이 어찌 하나님 앞에 의로우랴
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 사람이 하나님과 쟁변하려 할지라도 천 마디에 한 마디도 대답하지 못하리라
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 하나님은 마음이 지혜로우시고 힘이 강하시니 스스로 강퍅히 하여 그를 거역하고 형통한 자가 누구이랴
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 그가 진노하심으로 산을 무너뜨리시며 옮기실지라도 산이 깨닫지 못하며
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 그가 땅을 움직여 그 자리에서 미신즉 그 기둥이 흔들리며
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 그가 해를 명하여 뜨지 못하게 하시며 별들을 봉하시며
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 그가 홀로 하늘을 펴시며 바다 물결을 밟으시며
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 북두성과 삼성과 묘성과 남방의 밀실을 만드셨으며
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 측량할 수 없는 큰 일을, 셀 수 없는 기이한 일을 행하시느니라
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 그가 내 앞으로 지나시나 내가 보지 못하며 그가 내 앞에서 나아가시나 내가 깨닫지 못하느니라
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 하나님이 빼앗으시면 누가 막을 수 있으며 무엇을 하시나이까 누가 물을 수 있으랴
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 하나님이 진노를 돌이키지 아니하시나니 라합을 돕는 자들이 그 아래 굴복하겠거든
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 하물며 내가 감히 대답하겠으며 무슨 말을 택하여 더불어 변론하랴
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 가령 내가 의로울지라도 감히 대답하지 못하고 나를 심판하실 그에게 간구하였을 뿐이며
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 가령 내가 그를 부르므로 그가 내게 대답하셨을지라도 내 음성을 들으셨다고는 내가 믿지 아니하리라
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 그가 폭풍으로 나를 꺾으시고 까닭없이 내 상처를 많게 하시며
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 나로 숨을 쉬지 못하게 하시며 괴로움으로 내게 채우시는구나
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 힘으로 말하면 그가 강하시고 심판으로 말하면 누가 그를 호출 하겠느냐
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 가령 내가 의로울지라도 내 입이 나를 정죄하리니 가령 내가 순전할지라도 나의 패괴함을 증거하리라
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 나는 순전하다마는 내가 나를 돌아보지 아니하고 내 생명을 천히 여기는구나
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 일이 다 일반이라 그러므로 나는 말하기를 하나님이 순전한 자나 악한 자나 멸망시키신다 하나니
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 홀연히 재앙이 내려 도륙될 때에 무죄한 자의 고난을 그가 비웃으시리라
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 세상이 악인의 손에 붙이웠고 재판관의 얼굴도 가리워졌나니 그렇게 되게 한 이가 그가 아니시면 누구이뇨
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 나의 날이 체부보다 빠르니 달려가므로 복을 볼 수 없구나
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 그 지나가는 것이 빠른 배 같고 움킬 것에 날아 내리는 독수리와도 같구나
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 가령 내가 말하기를 내 원통함을 잊고 얼굴 빛을 고쳐 즐거운 모양을 하자 할지라도
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 오히려 내 모든 고통을 두려워하오니 주께서 나를 무죄히 여기지 않으실 줄을 아나이다
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 내가 정죄하심을 입을진대 어찌 헛되이 수고하리이까
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 내가 눈녹은 물로 몸을 씻고 잿물로 손을 깨끗이 할지라도
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 주께서 나를 개천에 빠지게 하시리니 내 옷이라도 나를 싫어하리이다
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 하나님은 나처럼 사람이 아니신즉 내가 그에게 대답함도 불가하고 대질하여 재판할 수도 없고
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 양척 사이에 손을 얹을 판결자도 없구나
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 주께서 그 막대기를 내게서 떠나게 하시고 그 위엄으로 나를 두렵게 하지 아니 하시기를 원하노라
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 그리하시면 내가 두려움 없이 말하리라 나는 본래 그런 자가 아니니라
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
