< 욥기 39 >
1 산 염소가 새끼 치는 때를 네가 아느냐 암사슴의 새끼 낳을 기한을 네가 알 수 있느냐
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 그것이 몇 달만에 만삭되는지 아느냐 그 낳을 때를 아느냐
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 그것들은 몸을 구푸리고 새끼를 낳아 그 괴로움을 지내어 버리며
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 그 새끼는 강하여져서 빈 들에서 길리우다가 나가고는 다시 돌아오지 아니하느니라
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 누가 들나귀를 놓아 자유하게 하였느냐 누가 빠른 나귀의 매인 것을 풀었느냐
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 내가 들로 그 집을, 짠 땅으로 그 사는 처소를 삼았느니라
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 들나귀는 성읍의 지꺼리는 것을 업신여기니 어거하는 자의 지르는 소리가 그것에게 들리지 아니하며
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 초장이 된 산으로 두루 다니며 여러 가지 푸른 것을 찾느니라
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 들소가 어찌 즐겨 네게 복종하며 네 외양간에 머물겠느냐
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 네가 능히 줄로 들소를 매어 이랑을 갈게 하겠느냐 그것이 어찌 골짜기에서 너를 따라 쓰레를 끌겠느냐
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 그것의 힘이 많다고 네가 그것을 의지하겠느냐 네 수고하는 일을 그것에게 맡기겠느냐
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 그것이 네 곡식을 집으로 실어오며 네 타작 마당에 곡식 모으기를 그것에게 의탁하겠느냐
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 타조는 즐거이 그 날개를 친다마는 그 깃과 털이 인자를 베푸느냐
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 그것이 알을 땅에 버려두어 모래에서 더워지게 하고
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 발에 깨어질 것이나 들짐승에게 밟힐 것을 생각지 아니하고
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 그 새끼에게 무정함이 제 새끼가 아닌 것처럼 하며 그 구로한 것이 헛되게 될지라도 괘념치 아니 하나니
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 이는 하나님 내가 지혜를 품부하지 아니하고 총명을 주지 아니함이니라
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 그러나 그 몸을 떨쳐 뛰어갈 때에는 말과 그 탄 자를 경히 여기느니라
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 말의 힘을 네가 주었느냐 그 목에 흩날리는 갈기를 네가 입혔느냐
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 네가 그것으로 메뚜기처럼 뛰게 하였느냐 그 위엄스러운 콧소리가 두려우니라
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 그것이 골짜기에서 허위고 힘 있음을 기뻐하며 앞으로 나아가서 군사들을 맞되
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 두려움을 비웃고 놀라지 아니하며 칼을 당할지라도 물러나지 아니하니
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 그 위에서는 전동과 빛난 작은 창과 큰 창이 쟁쟁하며
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 땅을 삼킬듯이 맹렬히 성내며 나팔 소리를 들으면 머물러 서지 아니하고
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 나팔 소리 나는대로 소소히 울며 멀리서 싸움 냄새를 맡고 장관의 호령과 떠드는 소리를 듣느니라
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 매가 떠올라서 날개를 펼쳐 남방으로 향하는 것이 어찌 네 지혜로 말미암음이냐
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 독수리가 공중에 떠서 높은 곳에 보금자리를 만드는 것이 어찌 네 명령을 의지함이냐
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 그것이 낭떠러지에 집을 지으며 뾰족한 바위 끝이나 험준한데 거하며
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 거기서 움킬만한 것을 살피나니 그 눈이 멀리 봄이며
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 그 새끼들도 피를 빠나니 살륙 당한 자 있는 곳에는 그것도 거기있느니라
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.