욥기 37
1 이로 인하여 내 마음이 떨며 자기 처소에서 떠나느니라
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 하나님의 음성 곧 그 입에서 나오는 소리를 들으라 들으라
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 그 소리를 천하에 퍼치시며 번개 빛으로 땅끝까지 이르게 하시고
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 그 후에 음성을 발하시며 위엄의 울리는 음성을 내시고는 그 음성이 들릴 때에 번개 빛을 금치 아니하시느니라
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 하나님이 기이하게 음성을 울리시며 우리의 헤아릴 수 없는 큰 일을 행하시느니라
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 눈을 명하여 땅에 내리라 하시며 적은 비와 큰비도 그 같이 내리게 하시느니라
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 그가 각 사람의 손을 봉하시나니 이는 그 지으신 모든 사람으로 그것을 알게 하려 하심이니라
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 짐승들은 숨는 곳으로 들어가서 그 굴에 머물며
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 남방 밀실에서는 광풍이 이르고 북방에서는 찬 기운이 이르며
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 하나님의 부시는 기운에 얼음이 얼고 물의 넓이가 줄어지느니라
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 그가 습기로 빽빽한 구름 위에 실으시고 번개 빛의 구름을 널리 펴신즉
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 구름이 인도하시는대로 두루 행하나니 이는 무릇 그의 명하시는 것을 세계상에 이루려 함이라
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 혹 징벌을 위하며 혹 토지를 위하며 혹 긍휼 베푸심을 위하여 구름으로 오게 하시느니라
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 욥이여 이것을 듣고 가만히 서서 하나님의 기묘하신 일을 궁구하라
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 하나님이 어떻게 이런 것들에게 명령하셔서 그 구름의 번개 빛으로 번쩍 번쩍하게 하시는지 네가 아느냐
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 구름의 평평하게 뜬 것과 지혜가 온전하신 자의 기묘한 일을 네 가 아느냐
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 남풍으로 하여 땅이 고요할 때에 네 의복이 따뜻한 까닭을 네가 아느냐
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 네가 능히 그와 함께 하여 부은 거울 같은 견고한 궁창을 펼 수 있느냐
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 우리가 그에게 할 말을 너는 우리에게 가르치라 우리는 어두워서 진술하지 못하겠노라
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 내가 말하고 싶은 것을 어찌 그에게 고할 수 있으랴 어찌 삼키우기를 바랄 자가 있으랴
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 사람이 어떤 때는 궁창의 광명을 볼 수 없어도 바람이 지나가면 맑아지느니라
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 북방에서는 금 빛이 나오나니 하나님께는 두려운 위엄이 있느니라
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 전능자를 우리가 측량할 수 없나니 그는 권능이 지극히 크사 심판이나 무한한 공의를 굽히지 아니 하심이라
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 그러므로 사람들은 그를 경외하고 그는 마음에 지혜롭다 하는 자를 돌아보지 아니하시느니라
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
