욥기 31
1 내가 내 눈과 언약을 세웠나니 어찌 처녀에게 주목하랴
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 그리하면 위에 계신 하나님의 내리시는 분깃이 무엇이겠으며 높은 곳에서 전능자의 주시는 산업이 무엇이겠느냐
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 불의자에게는 환난이 아니겠느냐 행악자에게는 재앙이 아니겠느냐
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 그가 내 길을 감찰하지 아니하시느냐 내 걸음을 다 세지 아니하시느냐
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 언제 나의 행위가 허탄하였으며 내 발이 궤휼에 빨랐던가
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 그리하였으면 내가 공평한 저울에 달려서 하나님이 나의 정직함을 아시게 되기를 원하노라
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 언제 내 걸음이 길에서 떠났던가 내 마음이 내 눈을 따라갔던가 내 손에 더러운 것이 묻었던가
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 그리하였으면 나의 심은 것을 타인이 먹으며 나의 소산이 뿌리까지 뽑히는 것이 마땅하니라
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 언제 내 마음이 여인에게 유혹되어 이웃의 문을 엿보아 기다렸던가
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 그리하였으면 내 처가 타인의 매를 돌리며 타인이 더불어 동침하는 것이 마땅하니라
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 이는 중죄라 재판장에게 벌받을 악이요
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 멸망하도록 사르는 불이라 나의 모든 소산을 뿌리까지 없이할 것이니라
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 남종이나 여종이 나로 더불어 쟁변할 때에 내가 언제 그의 사정을 멸시하였던가
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 그리하였으면 하나님이 일어나실 때에는 내가 어떻게 하겠느냐 하나님이 국문하실 때에는 내가 무엇이라 대답하겠느냐
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 나를 태 속에 만드신 자가 그도 만들지 아니하셨느냐 우리를 뱃 속에 지으신 자가 하나가 아니시냐
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 내가 언제 가난한 자의 소원을 막았던가 과부의 눈으로 실망케 하였던가
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 나만 홀로 식물을 먹고 고아에게 먹이지 아니하였던가
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 실상은 내가 젊었을 때부터 고아를 기르기를 그의 아비처럼 하였으며 내가 모태에서 나온 후로 과부를 인도하였었노라
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 내가 언제 사람이 의복이 없이 죽게 된 것이나 빈궁한 자가 덮을것이 없는 것을 보고도
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 나의 양털로 그 몸을 더웁게 입혀서 그로 나를 위하여 복을 빌게하지 아니하였던가
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 나를 도와주는 자가 성문에 있음을 보고 내가 손을 들어 고아를 쳤던가
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 그리하였으면 내 어깨가 어깨뼈에서 떨어지고 내 팔 뼈가 부러짐이 마땅하니라
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 나는 하나님의 재앙을 심히 두려워하고 그 위엄을 인하여 아무 것도 할 수 없느니라
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 내가 언제 금으로 내 소망을 삼고 정금더러 너는 내 의뢰하는 바라 하였던가
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 언제 재물의 풍부함과 손으로 얻은 것이 많음으로 기뻐하였던가
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 언제 태양의 빛남과 달의 명랑하게 운행되는 것을 보고
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 내 마음이 가만히 유혹되어 손에 입맞추었던가
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 이 역시 재판장에게 벌 받을 죄악이니 내가 그리하였으면 위에 계신 하나님을 배반한 것이니라
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 내가 언제 나를 미워하는 자의 멸망을 기뻐하였으며 그의 재앙 만남을 인하여 기운을 뽐내었던가
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 실상은 내가 그의 죽기를 구하는 말로 저주하여 내 입으로 범죄케 아니하였느니라
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 내 장막 사람의 말이 주인의 고기에 배부르지 않은 자가 어디 있느뇨 하지 아니하였었는가
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 나그네로 거리에서 자게 하지 아니하고 내가 행인에게 내 문을 열어 주었었노라
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 내가 언제 큰 무리를 두려워하며 족속의 멸시를 무서워함으로 잠잠하고 문에 나가지 아니하여 타인처럼 내 죄악을 품에 숨겨 허물을 가리었었던가
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 상동
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 누구든지 나의 변백을 들을지니라 나의 서명이 여기 있으니 전능자가 내게 대답하시기를 원하노라 내 대적의 기록한 소송장이 내게 있었으면
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 내가 어깨에 메기도 하고 면류관처럼 머리에 쓰기도 하며
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 내 걸음의 수효를 그에게 고하고 왕족처럼 그를 가까이 하였으리라
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 언제 내 토지가 부르짖어 나를 책망하며 그 이랑이 일시에 울었던가
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 언제 내가 값을 내지 않고 그 소산물을 먹고 그 소유주로 생명을 잃게 하였던가
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 그리하였으면 밀 대신에 찔레가 나고 보리 대신에 잡풀이 나는 것이 마땅하니라 하고 욥의 말이 그치니라
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
