욥기 19
1 욥이 대답하여 가로되
А Йов відповів та й сказав:
2 너희가 내 마음을 번뇌케 하며 말로 꺾기를 어느 때까지 하겠느냐
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 너희가 열 번이나 나를 꾸짖고 나를 학대하고도 부끄러워 아니하는구나
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 내가 과연 허물이 있었다 할지라도 그 허물이 내게만 있는 것이니
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 너희가 참으로 나를 향하여 자긍하며 내게 수치될 행위가 있다고 증명하려면 하려니와
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 하나님이 나를 굴하게 하시고 자기 그물로 나를 에워싸신 줄은 알아야 할지니라
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 내가 포학을 당한다고 부르짖으나 응답이 없고 간구할지라도 신원함이 없구나
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 그가 내 길을 막아 지나지 못하게 하시고 내 첩경에 흑암을 두셨으며
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 나의 영광을 벗기시며 나의 면류관을 머리에서 취하시고
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 사면으로 나를 헐으시니 나는 죽었구나 내 소망을 나무 뽑듯 뽑으시고
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 나를 향하여 진노하시고 원수같이 보시는구나
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 그 군대가 일제히 나아와서 길을 수축하고 나를 치며 내 장막을 둘러 진 쳤구나
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 나의 형제들로 나를 멀리 떠나게 하시니 나를 아는 모든 사람이 내게 외인이 되었구나
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 내 친척은 나를 버리며 가까운 친구는 나를 잊었구나
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 내 집에 우거한 자와 내 계집종들은 나를 외인으로 여기니 내가 그들 앞에서 타국 사람이 되었구나
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 내가 내 종을 불러도 대답지 아니하니 내 입으로 그에게 청하여야 하겠구나
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 내 숨을 내 아내가 싫어하며 내 동포들도 혐의하는구나
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 어린 아이들이라도 나를 업신여기고 내가 일어나면 나를 조롱하는구나
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 나의 가까운 친구들이 나를 미워하며 나의 사랑하는 사람들이 돌이켜 나의 대적이 되었구나
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 내 피부와 살이 뼈에 붙었고 남은 것은 겨우 잇꺼풀 뿐이로구나
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 나의 친구야 너희는 나를 불쌍히 여기라 나를 불쌍히 여기라 하나님의 손이 나를 치셨구나
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 너희가 어찌하여 하나님처럼 나를 핍박하느냐 내 살을 먹고도 부족하냐
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 나의 말이 곧 기록되었으면, 책에 씌어졌으면,
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 철필과 연으로 영영히 돌에 새겨졌으면 좋겠노라
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 내가 알기에는 나의 구속자가 살아 계시니 후일에 그가 땅 위에 서실 것이라
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 나의 이 가죽, 이것이 썩은 후에 내가 육체 밖에서 하나님을 보리라
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 내가 친히 그를 보리니 내 눈으로 그를 보기를 외인처럼 하지 않을 것이라 내 마음이 초급하구나
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 너희가 만일 이르기를 우리가 그를 어떻게 칠꼬 하며 또 이르기를 일의 뿌리가 그에게 있다 할진대
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 너희는 칼을 두려워할지니라 분노는 칼의 형벌을 부르나니 너희가 심판이 있는 줄을 알게 되리라
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
