욥기 17
1 나의 기운이 쇠하였으며 나의 날이 다하였고 무덤이 나를 위하여 예비되었구나
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 나를 조롱하는 자들이 오히려 나와 함께 있으므로 내 눈이 그들의 격동함을 항상 보는구나
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 청컨대 보증물을 주시고 친히 나의 보주가 되옵소서 주 외에 나로 더불어 손을 칠 자가 누구리이까
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 주께서 그들의 마음을 가리워 깨닫지 못하게 하셨사오니 그들을 높이지 아니 하시리이다
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 친구를 지적하여 해를 받게 한 자의 자식들은 눈이 멀지니라
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 하나님이 나로 백성의 이야기거리가 되게 하시니 그들이 내 얼굴에 침을 뱉는구나
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 내 눈은 근심으로 하여 어두워지고 나의 온 지체는 그림자 같구나
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 정직자는 이를 인하여 놀라고 무죄자는 사곡한 자를 인하여 분을 내나니
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 그러므로 의인은 그 길을 독실히 행하고 손이 깨끗한 자는 점점 힘을 얻느니라
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 너희는 다 다시 올지니라 내가 너희 중에서 지혜자를 찾을 수 없느니라
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 나의 날이 지나갔고 내 경영 내 마음의 사모하는 바가 다 끊어졌구나
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 그들은 밤으로 낮을 삼고 빛이 어두운데 가깝다 하는구나
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 무덤더러 너는 내 아비라 구더기더러 너는 내 어미, 내 자매라 할진대
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 나의 소망이 어디 있으며 나의 소망을 누가 보겠느냐
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
