욥기 14
1 여인에게서 난 사람은 사는 날이 적고 괴로움이 가득하며
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
2 그 발생함이 꽃과 같아서 쇠하여지고 그림자 같이 신속하여서 머물지 아니하거늘
вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
3 이와 같은 자를 주께서 눈을 들어 살피시나이까 나를 주의 앞으로 이끌어서 심문하시나이까
І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
4 누가 깨끗한 것을 더러운 것 가운데서 낼 수 있으리이까 하나도 없나이다
Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
5 그 날을 정하셨고 그 달 수도 주께 있으므로 그 제한을 정하여 넘어가지 못하게 하셨사온즉
Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
6 그에게서 눈을 돌이켜 그로 쉬게 하사 품군 같이 그 날을 마치게 하옵소서
відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
7 나무는 소망이 있나니 찍힐지라도 다시 움이 나서 연한 가지가 끊이지 아니하며
Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
8 그 뿌리가 땅에서 늙고 줄기가 흙에서 죽을지라도
якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
9 물 기운에 움이 돋고 가지가 발하여 새로 심은 것과 같거니와
то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
10 사람은 죽으면 소멸되나니 그 기운이 끊어진즉 그가 어디 있느뇨
А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
11 물이 바다에서 줄어지고 하수가 잦아서 마름 같이
Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
12 사람이 누우면 다시 일어나지 못하고 하늘이 없어지기까지 눈을 뜨지 못하며 잠을 깨지 못하느니라
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
14 사람이 죽으면 어찌 다시 살리이까 나는 나의 싸우는 모든 날 동안을 참고 놓이기를 기다렸겠나이다
Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
15 주께서는 나를 부르셨겠고 나는 대답하였겠나이다 주께서는 주의 손으로 지으신 것을 아껴 보셨겠나이다
Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
16 그러하온데 이제 주께서 나의 걸음을 세시오니 나의 죄를 살피지 아니하시나이까
бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
17 내 허물을 주머니에 봉하시고 내 죄악을 싸매시나이다
провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
18 무너지는 산은 정녕 흩어지고 바위는 그 자리에서 옮겨가고
Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
19 물은 돌을 닳게 하고 넘치는 물은 땅의 티끌을 씻어 버리나이다 이와 같이 주께서는 사람의 소망을 끊으시나이다
каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
20 주께서 사람을 영영히 이기셔서 떠나게 하시며 그의 얼굴 빛을 변하게 하시고 쫓아 보내시오니
Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
21 그 아들이 존귀하나 그가 알지 못하며 비천하나 그가 깨닫지 못하나이다
Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
22 오직 자기의 살이 아프고 자기의 마음이 슬플 뿐이니이다
Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
